"24" березня 2011 р. Справа № 44/75-67/187-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Мечетіна В.В., Цукур А.С.
відповідача - Юрченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі Східного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", м. Донецьк, (вх. № 929 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.11 у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер", м. Донецьк,
до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі Східного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", м. Донецьк,
про стягнення 147561,67 грн.,
та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер", м. Донецьк,
про визнання частково недійсним договору,
встановила:
Позивач, ТОВ "Юпитер", звернувся до господарського суду з позовом (з ухаруванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 114611,76 грн. за Договором найму (оренди) нежитлового приміщення від 16.09.2005 року; інфляційних нарахувань до заборгованості у розмірі 3268,27 грн;3% річних у розмірі 1352,74 грн.; пені за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 7244,65 грн.; неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 48753,86 грн.
Відповідач звернувся до господарського суду першої інстанції із зустрічним позовом в якому просив визнати недійсним пункт 3.3 Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 16.05.2005 року в редакції договору про внесення змін та доповнень до договору найму від 20.12.2006 року, що був украдений між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2011 року у справі № 44/75-67/187-10 (суддя Буракова А.М.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАБ «УкрСиббанк», м. Харків, в особі Східного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк", м. Донецьк, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер" 114611,76 грн. заборгованості, 3268,27 інфляційних, 1352,74 -3 % річних, 7244,65 пені , 48735,68грн. неустойки, всього 175213,10 грн.,
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Відповідач, ПАТ "УкрСиббанк", з цим рішенням не погодився, вважає його необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі, та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.03.2011 року оголошувалась перерва до 24.03.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представники відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
16 вересня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпитер" (Позивачем) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який надалі змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(Код за ЄДРПОУ 09807750), в особі Східного регіонального департаменту АТ «УкрСиббанк»(Відповідач), був укладений Договір найму (оренди) нежитлового приміщення (Договір), який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та був зареєстрований в реєстрі за № 5688 від 16.09.2010 року.
Згідно п. 1.1. Договору Позивач (орендодавець) зобов'язався передати Відповідачу (Орендарю) в тимчасове користування вбудоване приміщення, яке належить першому на праві власності, загальною площею 150,8 м2 на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-3, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр-т Київський, буд. 10 (Приміщення). Відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати Позивачу плату за користування Приміщенням, тобто сплачувати орендну плату у відповідності до умов Договору.
Актом прийому-передачі приміщення від 16.09.2005р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв на підставі зазначеного договору оренди Приміщення.
Згідно до п. 8.5. Договору, встановлений строк оренди приміщення, з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а саме: з 16.09.2005 року по 16.09.2010 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Положеннями п.3.1 Договору сторони дійшли до згоди, що за орендоване Приміщення Відповідач повинен сплачувати Позивачу орендну плату з розрахунку 111,10 грн. за 1 кв.м. без ПДВ. Загальна сума орендної плати в місяць складає 16753, 88 грн. без ПДВ.
Згідно п.3.2. Договору, орендна плата вноситься Відповідачем один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі йому приміщення за актом прийому - передачі, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, при наявності акту наданих послуг. По закінченні кожного розрахункового місяця Сторонами (представниками сторін) підписується сумісний акт наданих послуг, який є підставою для сплати орендарем орендної плати.
Згідно з п. 3.3 Договору, розмір орендної плати за наступні (крім першого) місяці визначається по формулі:
А. плата = А1*К1/Кх, де
А. плата -сума щомісячної орендної плати, що підлягає сплаті,
А1 -розмір плати за перший місяць оренди,
К1 -курс USD, встановлений НБУ, за станом на 01 число місяця, наступного за розрахунковим,
Кх - курс USD, встановлений НБУ, за станом на дату підписання договору 5,05 грн. за 1 USD.
В подальшому, 22.12.2006 року сторони у справі уклали Договір про внесення змін до Договору, якою були внесені зміни до п.п. 3.1. та 3.3. Договору та доповнено п. 3.1. другим абзацом наступного змісту: «з 01 грудня 2006 року за Приміщення Орендар сплачує в місяць Орендну плату без урахування ПДВ у розмірі 114,63 грн. за 1 кв.м. Загальна сума Орендної плати в місяць складає 17286,20 грн., без ПДВ.
Орендна плата встановлена цим договором включає в себе: плату за користування Приміщенням і плату за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Приміщення, а також яка прилягає до Приміщення і необхідна для досягнення мети оренди».
Пункт 3.3. доповнено другим абзацом наступного змісту: «Розмір орендної плати з 01.01.2007 року визначається по формулі:
А. плата = А1*К1/Кх, де:
А. плата - сума орендної плати за січень 2007 року, що підлягає сплаті
А1 - розмір орендної плати за грудень 2006 року;
К1 - курс USD, встановлений НБУ, станом на 01 число місяця, наступного за розрахунковим;
Кх - курс USD, встановлений НБУ, станом на дату підписання договору, що складає 5,05 грн. за 1 USD.
Згідно до Договору № 2 про внесення змін до Договору від 27.10.2009 року про внесення змін та доповнень до Договору були внесені зміни до п 3.1. та 3.3. Договору та доповнено п. 3.1. його другим та третім абзацом наступного змісту: «За користування приміщенням з 01.09.2009 року по 28.02.2010 року Орендар сплачує орендну плату у розмірі 22620,00 грн., без ПДВ, в місяць.
Розмір Орендної плати з 01 березня 2010 року визначається згідно Договору (з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін та доповнень від 20.12.2006р.)».
Пунктом 3.3. доповнено третім абзацом наступного змісту: «з 01.09.2009 по 28.02.2010 року розмір орендної плати розмір орендної плати щомісяця підлягає коригуванню на коефіцієнт індексації, що дорівнює одиниці. З 01.03.2010 року розмір орендної плати коригується в порядку передбаченому в абзаці другому п.3.3. Договору (з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін та доповнень від 20.12.2006р.).»
З урахуванням ст. 631 ЦКУ Сторони домовились, що положення даного Договору про внесення змін та доповнень розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладення, тобто з 01.09.2009 р.
Колегія суддів зазначає, що відповідно положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з положеннями частини 2 статті 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Вивченням матеріалів справи та змісту укладених між сторонами договорів та додаткових угод, встановлено, що пунктом 3.1 Договору оренди та пунктом 2 договору про внесення змін та доповнень, розмір орендної плати встановлений в національній валюті -гривні.
В той же час, пунктом 3.3 Договору оренди ( в тому числі і в редакції договору про внесення змін та доповнень від 20.12.2006 року) встановлено формулу розрахунку орендної плати з використанням обмінних курсів іноземної валюти -доларів США. Фактично, вказаним пунктом встановлено розмір орендної плати в іноземній валюті, та поставлено розмір орендної плати у залежність від курсу долару США, внаслідок чого, чіткий розмір орендної плати не можливо встановити при укладенні договору. Збільшення курсу долару США фактично означає односторонню зміну його умов з боку Орендодавця, що в свою чергу не відповідає вимогам частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Слід також зазначити, що відповідно до пункту 3.4 Договору, збільшення орендної плати з ініціативи Орендодавця можливо лише при наявності обґрунтованих розрахунків і тільки на підставі складання і підписання обома Сторонами змін до даного договору.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що пункт 3.3 Договору та пункт 2 договору про внесення змін та доповнень до вказаного Договору, яким викладено у новій редакції пункт 3.3, допускають односторонню зміну умов договору зі сторони Орендодавця та порушують права та інтереси Орендаря за Договором, оскільки орендар наперед не може визначити розмір орендної плати за користування майном протягом дії договору, а також суперечать вимогам частини 2 статті 198 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним пункту 3.3 Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 16.09.2005 року, посвідченого ОСОБА_1, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим № 5688 в редакції договору про внесення змін та доповнень до договору найму від 20.12.2006 року, посвідченого ОСОБА_1, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим № 1074, що був укладений між ТОВ «Юпитер»та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»; є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог первісного позову, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.1. Договору, передбачено, у випадках порушення Орендодавцем чи орендарем зобов'язання за даним Договором, якщо це привело до виникнення збитків відповідної сторони, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки в повному обсязі, а у випадку встановлення цим Договором пені (штрафу) за те чи інше порушення умов Договору - збитки відшкодовується з урахуванням сплаченої пені (штрафу).
Пунктом 6.2. Договору передбачено, стягнення заборгованості по орендній платі проводиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 27.10.2009 року), з 1 березня 2010 року, враховуючи те, що колегією суддів визнано недійсним пункт 3.3 Договору, розмір орендної плати встановлено в розмірі 17286,20 грн. Вказану орендну плату, відповідач повинен був сплачувати щомісячно, починаючи з 01.03.2010 року до закінчення строку дії Договору -16.09.2010 року.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що в порушення вищенаведених умов Договору (з урахуванням доповнень до Договору), Відповідач сплачував орендну плату за період з 01.03.2010 року по 30.08.2010 року щомісячно, однак у сумі 17000, замість встановленої умовами договорів суми -17286,20 грн.; таким чином не доплативши за вказаний період орендну плату у загальному розмірі 1717,20 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем по справі, відповідачем не було сплачено орендну плату за користування приміщенням з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року -дати фактичної передачі приміщення за актом прийому-передачі). Сума орендної плати, відповідно до умов договорів за вказаний період складає 34572,40 грн.
Колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині сплати неустойки за несвоєчасне повернення приміщення відповідачем, оскільки відповідно до пункту 3.6 Договору, датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання Сторонами акта прийому-передачі приміщення про повернення приміщення від відповідача до позивача.
Нарахування інфляційних, 3% річних та пені на вказану вище суму складає: інфляційні -896,38 грн., 3% річних -231,60 грн., пеня -1260,10 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову у сумі 38696,68 грн.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими - не доведені, у зв'язку з чим, це рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга -частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99,101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2011 року в частини відмови у задоволенні зустрічного позову та і цій частини постановити нове рішення - позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.
Визнати недійсним пункт 3.3. Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 16.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 5688, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпитер" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк".
Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2011 року в частині повного задоволення позовних вимог ТОВ "Юпитер" до ПАТ "УкрСиббанк" за первісним позовом та в цій частині постановити нове рішення.
Задовольнити позовні вимоги ТОВ "Юпитер" до АТ "УкрСиббанк" частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, ЄДРПОУ 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпитер" (83001, м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 15, ЄДРПОУ 30076503) заборгованість по орендній платі у розмірі 34572,40 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 869,38 грн., 3% річних у розмірі - 231,60 грн., пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 1206,10 грн.
У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 29.03.2011 року