"22" березня 2011 р. Справа № 59/373-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Голозубовій О.І.
а участю представників сторін:
позивача -Скляренко В.Г. - директор
відповідача - Грєнков І.В., довіреність № 08-11/3150/2-10 від 31.12.2010 р.
перша третя особа - не з'явилися
друга третя особа - не з'явилися
третя третя особа - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 796Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2011 р. по справі № 59/373-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої фірми “Волга”, м. Харків
до Харківської міської ради м. Харків
3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків;
2. Харківське міське управління земельних відносин, м. Харків.
3. Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків
про визнання права власності
Позивач, ТОВ Торговельно-виробнича фірма "Волга", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловим приміщенням (кафе) першого поверху № 4-:-6 загальною площею 33,2 м.кв. в літ "А5" за адресою: м. Харків, вул. Каразіна, 17, власником якого є ТОВ ТВФ "Волга" на підставі рішення господарського суду Харківської області № 29/148-10 від 06.07.2010р.
Рішенням господарського суду Харківської області від "02" лютого 2011 р. по справі № 59/373-10 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, ТОВ Торговельно-виробнича фірма "Волга" "Волга", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, яке прийняте з порушенням норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від "02" лютого 2011 р. по справі № 59/373-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2010 р. визнано право власності на нежитлове приміщення (кафе) першого поверху № 4-:-6 загальною площею 33,2 м.кв. в літ «А5»за адресою м. Харків, вул. Карабіна, 17 та у відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу та ст. 120 Земельного кодексу до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Враховуючи вище викладене, позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 33,2 м.кв. в літ «А5»за адресою м. Харків, вул. Карабіна, 17.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що проти апеляційної скарги заперечує, оскільки вимоги викладені в ній необґрунтовані, незаконні, а рішення суду прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства. Просить рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2011 р. по справі № 59/373-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились про причини неприбуття не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 52,53).
Враховуючи, що треті особи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ Торговельно-виробнича фірма "Волга" 15.03.2011 р. подано через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з винятковими обставинами.
Відповідач заперечує проти заявленого клопотання.
Колегія суддів розглянула клопотання позивача та дійшла висновку про відмову у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та відсутністю доказів наявності виняткових обставин, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засідання. Крім того, позивач в своєму позові клопотанні не зазначив, які обставини він має на увазі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 26 липня 2000 р. № 1046 ТОВ ТВФ «Волга»надано дозвіл на проектування та будівництво відкритого майданчику кафе з павільйоном біля магазину по вул. Каразіна, 17, а також надано у тимчасове користування на умовах оренди строком до 31.12.2002 р. земельну ділянку площею, орієнтовно, 91,0 кв.м. для проектування та будівництва зазначеного майданчику (т. 1, а.с. 40).
15 вересня 2000 року між Харківською міською радою та ТОВ ТВФ «Волга»укладено відповідний договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0090 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Каразіна, 17.
Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в державному реєстрі 21.09.2000 р. за № 184/00.
Матеріали справи свідчать, що позивачем на наданій йому земельній ділянці збудований відкритий майданчик кафе з павільйоном біля магазину по вул. Каразіна, 17, загальною площею 33,2 м 2 № 4-:-6 літ. «А5».
06.08.2002 р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»виданий технічний паспорт на нежитлове приміщення (кафе) першого поверху № 4-:-6 загальною площею 33,2 м2 в літ «А5»(т. 1, а.с. 23-25).
Розпорядженням Харківського міського голови від 02.09.2002 р. № 1739 було призначено державну технічну комісію для прийняття в експлуатацію відкритого майданчика кафе з павільйоном біля магазину по вул. Каразіна, 17 ум. Харкові (т. 1, а.с. 47)
09.09.2002 р. відкритий майданчик кафе з павільйоном біля магазину по вул. Каразіна, 17 у м. Харкові прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію (т. 1 а.с. 86).
Рішенням VIII сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 27.11.2002 р. «Про припинення та надання в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам»ТОВ ТВФ «Волга»надано строком до 01.10.2007 р. земельну ділянку площею 0,0090 га по вул. Каразіна, 17 у межах, визначених договором оренди земельної ділянки, реєстраційний № 184/00 від 21.09.2000 р. для експлуатації та обслуговування відкритого майданчика кафе з павільйоном біля (т. 1, а.с 41).
Рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 р. № 197/07 «Про поновлення юридичним та фізичним особам права оренди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд»ТОВ ТВФ «Волга»поновлено право оренди до 01.09.2012 р. (т. 1, а.с. 18-19).
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2010 р. по справі № 29/148-10 за ТОВ ТВФ «Волга»визнано право власності на нежитлове приміщення (кафе) першого поверху №4-:-6 загальною площею 33,2 м2 в літ. «А-5»збудоване позивачем за адресою: вул. Каразіна, 17 у м. Харкові (т. 2 а.с. 23-25).
Вказане рішення не скасоване та вступило в законну силу.
На підставі рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2010 р. по справі № 29/148-10 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»було зареєстроване право власності на нежитлове приміщення (кафе) першого поверху №4-:-6 загальною площею 33,2 м2 в літ. «А-5»по вул. Каразіна, 17, про що свідчить копія витягу про державну реєстрацію прав (т. 1 а.с. 26).
З урахуванням викладених обставин позивач вважає, що на підставі наявних у нього документів та у відповідності до положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст.120,121 Земельного кодексу України він має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка знаходиться під нежитловим приміщенням (кафе) першого поверху № 4-:-6 загальною площею 33,2 м2 в літ.«А5»за адресою: м. Харків, вул. Каразіна, 17 у м. Харкові.
Колегія суддів не погоджується з правовою позицією позивача та не приймає обґрунтування та доводи апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній власності.
Згідно зі ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Набуття прав на землю, яке здійснюється у формі передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування передбачає здійснення послідовних, визначених законодавством процесуальних дій, що об'єднують такі стадії:
а) порушення клопотання про надання земельної ділянки у власність чи користування;
б) розгляд матеріалів та прийняття рішень стосовно заявленого клопотання;
в) визначення меж користування земельною ділянкою;
г) видача документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою та їх реєстрація.
В матеріалах справи відсутні докази належного звернення позивача до Харківської міської ради з проханням надати спірну земельну ділянку у власність, а також відсутні докази подачі відповідних документів для оформлення такого права.
Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частина 2 ст. 120 Земельного кодексу встановлює, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, ст. 377 Цивільного кодексу та ст. 120 Земельного кодексу передбачено перехід права власності на земельну ділянку у разі придбання відчудженого житлового будинку, будівлі, споруди .
В даному випадку дані норми матеріального права не можуть бути застосовані, як такі що регулюють правовідносини про які йдеться в позові, оскільки на спірній земельній ділянці розташоване самовільно збудоване нежитлове приміщення на яке визнано право власності за рішенням суду.
Набуття права власності на об'єкт нерухомості за рішенням суду не є підставою для автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України і статті 120 Земельного кодексу України.
Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем земельні правовідносини врегульовані шляхом укладання договору оренди, який діє до 01.09.2012 р. (т. 1 а.с. 18-19,55-56).
Позивач 18.01.2011 р. подав до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, яка за своїм змістом є додатковими доводами до мотивів позовної заяви (т. 1 а.с. 103-108).
Посилання позивача на ст.ст. 86,87 Земельного кодексу України в даній заяві є безпідставними, оскільки вони регулюють питання спільної власності на землю.
Стаття 81 Земельного кодексу України регулює підстави набуття права власності на землю громадян за цивільно -правовими угодами , прийняття спадщини, приватизації тощо.
Отже, дані норми не обґрунтовують позовні вимоги ТОВ Торговельно-виробнича фірма "Волга".
Стаття 373 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач є загальною декларативною нормою, що не обґрунтовує вимог позивача (т. 1 а.с. 107).
Аналогічне правове обґрунтування наведені в апеляційній скарзі позивача та в поясненнях по скарзі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення обґрунтовано зазначив, що ці статті не можуть бути застосовані, оскільки вони містять правила, які регулюють засади переходу права власності від одного власника іншому, а в даному випадку позивач отримав право власності на приміщення, під які було надано йому земельну ділянку в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі на підставі рішення господарського суду. Дані приміщення були самостійно ним збудовані, право власності на них позивач отримав не від іншого власника, тобто переходу право власності, як того вимагають положення даних статей, від іншого власника новому власнику не було.
Крім того, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем не наведено обґрунтувань та не надано жодного доказу того, що відповідач якимось чином порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача, а також відсутні докази того, що відповідач перешкоджає позивачу в реалізації його права на власність відносно спірної земельної ділянки.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2011 року у справі № 59/373-10 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011 р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2011 р. по справі № 59/373-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Медуниця О.Є.
Повний текст постанови по справі № 59/373-10 складено та підписано 28.03.2011 р.