"05" квітня 2011 р.
Справа № 13/128-10-3989
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 04.04.2011р. №237 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Яцук Є.В., довіреність від 04.01.2011р. №30
від відповідача-2: Самойлова Г.В., довіреність від 25.06.2010р. №414
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Лікос”
на рішення господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року
у справі №13/128-10-3989
за позовом Приватного підприємства „Лікос”
до відповідачів: 1. Одеської залізниці;
2. Південної залізниці
про стягнення 15369,80 грн., -
Приватне підприємство „Лікос” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці про стягнення 15369,80 грн. збитків від недостачі вантажу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2010р. у справі №13/128-10-3989 до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Південну залізницю.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року у справі №13/128-10-3989 (суддя Панченко О.Л.) у задоволенні позовних вимог про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу відмовлено; Південну залізницю від відповідальності звільнено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому рухомому складі, але із недостачею у кількості та з ознаками його втрати під час перевезення. Таким чином, відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на відповідача-1, а відповідача-2 від відповідальності звільнити. Разом з тим, з огляду на те, що позивач не довів суду належними і допустимим доказами вартість відповідальної недостачі вантажу, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення вартості недостачі вантажу і з відповідача-1.
Позивач (ПП „Лікос”) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.
Апеляційна скарга ПП „Лікос” була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Гладишева Т.Я., Михайлов М.В., про що 07.02.2011р. винесено відповідну ухвалу.
Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 09.03.2011р. №186 справа №13/128-10-3989 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Разюк Г.П., Михайлов М.В.
Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 04.04.2011р. №237 справа №13/128-10-3989 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.
Представник відповідача-1 (Одеської залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Лікос”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Представник відповідача-2 (Південної залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач-2 також не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Лікос”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 01.03.2011р. за вх.№349/11-Д1.
Позивач (ПП „Лікос”) в судові засідання не з'явився, про час і місце судових засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 07.02.2011р. та від 14.03.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПП „Лікос” за відсутністю представника позивача у судових засіданнях.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників відповідачів, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПП „Лікос”, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2010р. зі станції Шебелинка Південної залізниці вантажовідправником - ДНМ-2 Харківської дирекції залізничних перевезень, що є структурним підрозділом Південної залізниці, у цистерні №74025024 відправлений на адресу вантажоодержувача - ПП „Лікос” (станція призначення - Херсон Одеської залізниці) вантаж - дизельне паливо Л-0 20-40 у кількості 57265 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №43035461 (а.с. 48).
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у цистерну засобами відправника (відповідач-2) наливом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з ППНВ.
Під час перевезення цього вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №20110 від 31.07.2010р. (а.с. 56), згідно з яким при прибутті потягу, огляду з оглядової вишки та виводі вагону №74025024 на електрифікований шлях під безперервним наглядом охорони виявлено, що за документом значаться чотири ЗПП відправника. Фактично на даній цистерні на кришці верхнього завантажувального люка 2 ЗПП відправника справні непорушені. Доступу до вантажу немає. ЗПП №Б067641 відсутній. Додатково накладена пломба станції Знам'янка кц-133 „А”. Вагон прибув з охороною ст. Знам'янка. Зданий під охорону. Прямує за призначенням.
При надходженні цистерни №74025024 на станцію Миколаїв Одеської залізниці виявлено, що за документом значиться чотири ЗПП, в наявності 3 ЗПП та свинцова пломба ст. Знам'янка. Доступу до вантажу немає. Прибув з охороною. Зданий під охорону. Прямує на станцію призначення. Про встановлені обставини станцією Миколаїв Одеської залізниці складений акт загальної форми №3032 від 31.07.2010р. (а.с. 57).
При надходженні вагону №74025024 на станцію призначення Херсон Одеської залізниці складений акт загальної форми №1780 від 02.08.2010р. (а.с. 58), згідно з яким при комісійному огляді цистерни №74025024 перед відкриттям на валику кришки люка виявлені три справні ЗПП та свинцова пломба ст. Знам'янка справна.
Окрім того, станцією Херсон Одеської залізниці складений також акт про технічний стан вагону (контейнера) №10 від 02.08.2010р. (а.с. 59), який свідчить те, що вагон №74025024 є технічно справним, втрата вантажу не можлива.
На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Херсон Одеської залізниці 02.08.2010р. складений комерційний акт БК 404569/18 (а.с. 49), згідно з яким був здійснений комісійний замір вантажу в цистерні №74025024. За документом значиться вантаж дизельне пальне Л-0 20-40 тип цс 62, висота наливу 2905 мм, щільність 0,8090,Т-48,0, щільність при 20С 0,8280, нетто 57265 кг. Фактично виявлено вантаж дизельне пальне, тип цс 62, налив 2630 мм, щільність 0,8170, температура +34С, нетто 55188 кг, тобто менше документу на 2077 кг. Замір проведений метрштоком в двох протилежних місцях горловини на рівному горизонтальному відрізку шляху з дотриманням всіх заходів безпеки. При повторному заміру цифри підтвердились. В залізничній накладній наявний штемпель „охорона залізниці”. Вагон прибув в технічному відношення - згідно технічного акту справний, в комерційному відношенні - згідно акту загальної форми станції Миколаїв.
В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (відправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (позивач).
Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у цистерну здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. При цьому в силу вимог ч.1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Із залізничної накладної випливає, що вантаж розміщено і закріплено згідно з ППНВ.
Отже, встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у цистерну вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення і вантаж переданий до перевезення відповідачу-1. Водночас, жодних зауважень щодо неправильності завантаження вантажу відповідачем-1 не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення під охорону перевізника.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим, у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що вантаж прибув на станцію призначення з трьома справними ЗПП та свинцовою пломбою ст. Знам'янка, яка накладена на шляху прямування замість відсутнього четвертого ЗПП. Окрім того, в цистерні №74025024 виявлена недостача у кількості 2077 кг.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відповідальність за недостачу вантажу у цистерні №74025024 слід покласти на відповідача-1 (Одеську залізницю), а відповідача-2 (Південну залізницю) від відповідальності звільнити.
При цьому слід зазначити, що в п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому ст.ст. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.
Виходячи з наведеного тлумачення норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає, що притягнення до відповідальності перевізника унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу) відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 27.07.2010р. №43035461 у цистерні №74025024. Вказані документи і місцевий, і апеляційний господарські суди зобов'язували надати до суду як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправника), про що були винесені відповідні ухвали.
Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізника) є неможливим, адже існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, а тому у задоволенні позову до Одеської залізниці слід відмовити.
За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу та звільнення Південної залізниці від відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП „Лікос” - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року у справі №13/128-10-3989 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Лікос” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 06 квітня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді
О.О. Журавльов
Я.Ф. Савицький
О.Т. Лавренюк