Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" березня 2011 р. Справа № 5023/442/11
вх. № 442/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. №1488 від 05.08.2010 р.)
відповідача - Шеховцова В.С. (дов. № б/н від 16.11.2010 р.)
розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_3, м.Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут" "Енергопроект", м. Харків
про визнання незаконним укладення контракту
Фізична особа ОСОБА_3 (надалі - Позивач), звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним Контракт № 01-Е/10 від 12 лютого 2010 року, укладений між органом управління корпоративними правами держави в особі Міністерства палива та енергетики України та ОСОБА_4, відповідно до якого останнього призначено на посаду голови правління Відкритого акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (надалі - Відповідач) на підставі Статуту та рішення позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 16.09.2009 року.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити вимоги Позивача в повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог Позивача та просить суд відмовити йому в задоволенні позовних вимог повністю.
21 березня 2011 року до господарського суду через канцелярію представником Відповідача надані доповнення до відзиву на позовну заяву. Суд, дослідивши надані доповнення до відзиву на позовну заяву, долучає їх до матеріалів справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача та заперечення Відповідача проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, суд встановив наступне.
Позивач вимагає визнання незаконним укладання контракту між Міністерством палива та енергетики України та ОСОБА_4, який, як на його думку, суперечить вимогам Статуту Відповідача, Рішенню позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 16.09.2009 року, оскільки, ОСОБА_4 згідно Рішення позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача не обирався на посаду Голови правління, як зазначено Статутом Відповідача, Контракт між Міністерством палива та енергетики України в особі міністра Продана Ю.В. та гр. ОСОБА_4 укладено лише 12.02.2010 року після прийняття рішення про обрання на посаду Голови правління - директора інституту від 16.09.2009 року, а також Статутом Відповідача не передбачена посада голови правління - директор інституту.
Представник Відповідача заперечує проти заявлених Позивачем позовних вимог, оскільки вважає, що при скликанні та проведені позачергових загальних зборів від 16 вересня 2009 року встановлені чинним законодавством України права та законні інтереси Позивача, як акціонера Відповідача, так й інших акціонерів не порушені, Відповідачем дотримано повністю та належним чином вимоги його Статуту, Закону України “Про господарські товариства”, Закону України “Про акціонерні товариства”.
Посилання Позивача на порушення його права на участь в управлінні Відповідачем, яке полягає у відмінності формулювання посади керівника Відповідача у повідомленні про оголошення порядку денного загальних зборів акціонерів (в якому зазначено: обрання голови правління - генерального директора ВАТ ХНДПКІ “Енергопроект”), протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 16 вересня 2009 року (в якому вказано: обрання голови правління - директора ВАТ ХНДПКІ “Енергопроект”), та Контракті (в якому передбачена посада голови правління Відповідача). За таких обставин, Позивач, нібито, не мав можливості підготуватися до даного питання та передбачити можливі рішення, є безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідач вважає дані доводи безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, позбавленими правового обґрунтування, оскільки формулювання, зазначені в оголошенні порядку денного, протоколі позачергових загальних зборів від 16.09.2009 року та Контракті № 01-Е/10 від 12.02.2010 року, жодним чином не відмінні за змістом основної посади, а також таким, що жодним чином не впливають й не порушують обсяг прав та законних інтересів Позивача, встановлених Законом України “Про господарські товариства”, в тому числі й в управлінні Відповідачем. Крім того, посада голови правління - директора інституту, на яку обраний ОСОБА_4, відповідає Класифікатору професій ДК 003:2005, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (що діяв на час обрання ОСОБА_4 на посаду голови правління - директора інституту), а також Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (що діє на теперішній час). Обрання ОСОБА_4 на посаду голови правління - директора інституту є виключним правом загальних зборів акціонерів, як вищого органу управління.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).
Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.
При цьому, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).
Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі -ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таке визначення корпоративних прав знаходить своє відбиття й у ч. 1 п. 8 ст. 2 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17 вересня 2008 року N 514-VI (надалі - Закон про АТ).
Згідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж постанови судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.
Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю.
Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна (ст. 80 ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (ст. 83 ЦК України). Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (ст. 84 ЦК України) з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Кореспондуючі норми з цього приводу також визначені ст. 55 та іншими нормами ГК України.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” до виключної компетенції загальних зборів акціонерів входить прийняття рішень про обрання уповноваженої особи для представництва їх інтересів. Таке повноваження не може бути передано іншим органам товариства.
Згідно із п.8.2.4. Статуту Відповідача (нова редакція), затвердженого його загальними зборами акціонерів на підставі протоколу № 1/08 від 30.01.2008 року та зареєстрованого виконавчим комітетом Харківської міської ради від 18.03.2008 року за № запису 14801050008001365 до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, як вищого органу управління товариства, відноситься обрання та відкликання голови правління.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача, проведених 16 вересня 2009 року, на посаду Голови правління - директора інституту обрано ОСОБА_4. За прийняття даного рішення голосувало 1847637 голосів, що складає 99,84 % голосів акціонерів, зареєстрованих для участі у загальних зборах.
У відповідності до пункту 8.5.1. Статуту Відповідача “Контракт з Головою правління Товариства укладається органом управління корпоративними правами держави …”.
На виконання вищезазначених норм між Міністерством палива та енергетики України в особі міністра Продана Ю.В. та гр. ОСОБА_4 на підставі Статуту Відповідача та рішення загальних зборів акціонерів від 16.09.2009 року, укладено Контракт № 01-Е/10 від 12.02.2010 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_4 призначено на посаду Голови правління Відповідача.
ОСОБА_4 приступив до виконання посадових обов'язків Голови правління - директор інституту у відповідності до Рішення позачергових загальних зборів акціонерів, як вищого органу управління Відповідача, прийнятого 16 вересня 2009 року.
Також слід зазначити, що на вищезгаданих загальних зборах акціонерів від 16 вересня 2009 року були присутні майже 92 % акціонерів Відповідача, зареєстрованих для участі у загальних зборах.
Строки для укладання трудового договору з новообраним керівником Відповідача (Контракту між його Керівником та Роботодавцем, як особливої форми трудового договору) діючим законодавством України, а саме: ні Кодексом Законів про працю України, ні ГУ України, ні Законом України “Про господарські товариства”, ні Законом про АТ, не встановлені.
Установчим документом, яким керується Відповідач в своїй діяльності є його Статут яким закріплена посада “Голова правління”.
Законом Про АТ, Законом України “Про господарські товариства” передбачена посада “Голова колегіального виконавчого органу”. Таким органом у Відповідача є Правління. Отже, головою колегіального виконавчого органу Відповідача є особа, призначена на посаду Голови правління. Повноваження, якими наділена особа на цій посаді, закріплені Статутом та чинним законодавством України.
Умови Контракту, укладеного між Міністерством палива та енергетики України та гр. ОСОБА_4 регулюються діючим законодавством України про працю.
За п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.
Відповідно до п. 1.12. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” для розмежування трудових та корпоративних спорів у справах, пов'язаних з рішеннями про обрання або звільнення, відкликання керівників та інших посадових осіб товариства, господарським судам слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір, пов'язаний із застосуванням норм Кодексу законів про працю України та з порушенням права позивача на працю, підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм ЦК України, ГК України, Закону України “Про господарські товариства”, вимог установчих документів господарських товариств. Недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління товариством, а не трудових прав керівника (інших посадових осіб) товариства. Відповідно з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів з цих підстав вправі звертатися учасники (акціонери) господарського товариства. Тому спори про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушення порядку їх скликанням та проведення, в тому числі рішень про обрання, звільнення, відкликання тощо керівників та інших посадових осіб господарських товариств, належать до корпоративних спорів і підлягають вирішенню господарськими судами за місцезнаходження господарського товариства.
Матеріали справи містять у собі Ухвалу про відкриття провадження у справі Червонозаводського районного суду м. Харкова (суддя Журавель В.А.) по справі № 2-685/10 за позовом ОСОБА_3 до ВАТ “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, Міністерства палива те енергетики України про визнання незаконним контракту, правових актів, заборону вчиняти певні дії за якою визначено, що виниклі правовідносини між позивачем та відповідачем є корпоративними, а тому заява підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
За ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Відповідно до Додатку В (обов'язковим) “Похідні слова до професій (професійних назв робіт) ”Класифікатора професій ДК 003:2010, як й Класифікатора професій ДК 003:2005, яким передбачено, що “Назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах”, так, акціонерами товариства, як вищим органом його управління, установлена посада, яка уточнює місце роботи, сферу діяльності та виконувані роботи.
Одночасно, суд зазначає, що незалежно від формулювань, зазначених Статутом Товариства, Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Товариства тощо функціональні/посадові обов'язки ОСОБА_4 як його керівника є незмінними.
Разом з тим, судом встановлено, що факт дотримання Відповідачем процедури скликання позачергових загальних зборів акціонерів від 16.09.2009 року вже розглядався Господарським судом Харківської області по справі № 54/242-09 за позовною заявою гр. ОСОБА_7 до Відповідача про визнання недійсними рішення загальних зборів від 16.09.2009 року та винесено Рішення від 04 листопада 2009 року про відмову в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає, що права позивача, як акціонера, так й права інших акціонерів Відповідача, при проведенні його позачергових загальних зборів акціонерів від 16.09.2009 року з боку Відповідача не порушені, оскільки вимоги норм Статуту останнього, Закону України "Про господарські товариства" та Закону про АТ виконані Відповідачем в повному обсязі та належним чином.
Позивачем протягом розгляду даної справи суду не надано доказів, що підтверджують порушення його корпоративного права на участь в управлінні акціонерним товариством. З'ясування даного питання є суттєвим не лише з огляду на додержання принципів господарського судочинства, але й для визначення, у разі звернення Позивача, як акціонера (учасника) Відповідача, чи забезпечує обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відновлення його прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи спір судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує визнання незаконним укладання контракту (як особливої форми трудового договору) між керівником Відповідача та органом по управлінню корпоративними правами держави в особі Міністерства палива та енергетики України, в чому конкретно полягає неправомірність дій Відповідача в межах корпоративних відносин та заявлених позовних вимог з боку Позивача до Відповідача.
Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та керуючим ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 04 квітня 2011 року
по справі № 5023/442/11.