ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 12/22723.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек-Фарм"
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 62 593,00 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Крижанівська Н. С. -предст. (дов. № 2/7 від 21.02.2011 р.)
Від відповідача не з'явився
Суть спору:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек-Фарм" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 62 593,00 грн. (52 600,00 грн. - основний борг, 9 993,00 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 93 від 20.06.2007 р.
Ухвалою суду від 15.11.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/227 та призначено розгляд справи на 29.12.2010 р.
Ухвалою суду від 10.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 01.02.2011 р.
В судове засідання 01.02.2011 р. представник позивача не з'явився, натомість 31.01.2011 р. відділом діловодства суду від представника позивача було отримано заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання у визначену дату, що пов'язане з місцезнаходженням підприємства та зміною представника позивача по справі.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 01.02.2011 р. не направив.
Ухвалою суду від 01.02.2011 р. відкладено розгляд справи на 23.02.2011 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/227.
Представник відповідача в судове засідання 23.02.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 23.02.2011 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
20.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 93.
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач продає, а відповідач купує субстанцію метронідазол.
Відповідно до видаткової накладної № РНк-2155 від 29.08.2008 р., позивач поставив, а відповідач прийняв товар в кількості 1000 кг. на суму 78 000,00 грн.
Відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 25 400,00 грн.
Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 600,00 грн.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 993,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 52 600,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 993,00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 231 ГК України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек-Фарм" (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 13, оф. 809, ЄДРПОУ 31689928) 52 600 (п'ятдесят дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко