Справа № 2-а-8/11
Іменем України
28 березня 2011 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді -Гусєвої Н.Д.,
при секретарі -Максимчук О.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Арцизького району Одеської області, головного державного санітарного лікаря Арцизького району Мельник Тетяни Анатоліївни про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
встановив:
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 19.10.2010р. про накладення відносно нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення, посилаючись на те, що 30.03.2009 р. головним державним санітарним лікарем Арцизького району Мельник Т.А. було винесено постанову № 10 про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, згідно якої йому заборонено реалізацію харчових продуктів та вказано забезпечити санітарний розрив між стінами його контейнеру та туалету ПП ОСОБА_3, з 31.03.2009 р. до усунення недоліків. Позивач вважає вказану постанову незаконною з обґрунтуванням підстав. Так, він зазначає, що продаж певних продуктів харчування та сільськогосподарських продуктів йому дозволено відповідно до погодженого 27.11.2008 р. з головним державним санітарним лікарем Мельник Т.А. асортиментним переліком, який в подальшому не змінювався та не переузгоджувався, але чомусь 30.03.2009 р. головним державним санітарним лікарем Мельник Т.А. ці обставини були розцінені як порушення ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Крім того, позивач зазначає, що такого нерухомого майна як туалет ПП ОСОБА_3 біля його торгового приміщення не існує, оскільки його приміщення граничить зі стіною туалету ФОП ОСОБА_4 Позивач зазначає, що продовжуючи порушення його законних прав та інтересів, 15.10.2010 р. помічниками санітарного лікаря Арцизької СЕС ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено відносно нього контрольний акт санітарно-епідеміологічного обстеження і протокол про порушення санітарних норм, а саме за те, що вищезазначена постанова № 10 від 30.03.2009 р. про припинення реалізації харчових продуктів не виконується. Позивач вважає, що оскаржувана ним постанова №136 від 19.10.2010 р. про накладення штрафу є незаконною і необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, винесена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.
Позивач та його представник за довіреністю в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити її у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.
Мельник Т.А., діюча як представник відповідача та як третя особа, позов ФОП ОСОБА_1 не визнала, подала письмові заперечення проти позову, які підтримала в судовому засіданні та посилаючись на законність своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови, а також на те, що вона діяла тільки з дотриманням закону, просила суд віджмовити позивачу в задоволенні його позову.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно оскаржуваної позивачем постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19.10.2010 р. відносно позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 6). З цієї ж постанови вбачається, що стягнення було накладено за те, що 15.10.2010 р. о 11:00 год. постанова головного державного санітарного лікаря Арцизького району № 10 від 30.03.2009 р. про заборону реалізації харчових продуктів не виконується: в реалізації є олія рослинна, мука, картопля, що є порушенням ст. 7, 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004 від 24.02.1994 р., п.п.102, 104 «Санітарних правил для підприємств торгівлі»№5781-91, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 42 КУпАП.
Те ж саме викладено і в протоколі про порушення санітарних норм від 15.10.2010р. (а.с. 8) та акті санітарно-епідеміологічного обстеження обєкта від 15.10.2010р. (а.с. 7).
Як вбачається з доданих представником відповідача та третьою особою до заперечень проти позову документів, ФОП систематично порушує санітарні норми, у звязку з чим відносно нього постійно складаються відповідні акти та протоколи, а також ведется контроль з боку органів прокуратури та СБУ (а.с.28-67), які він не визнає та не реагує відповідним чином, що свідчить про його свідоме нехтування законом та неповагу до органів державної влади, до повноважень яких відноситься контроль за дотримання санітарних норм для забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що при провадженні в справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були порушені вимоги зазначених норм, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим повністю виконав вимоги ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 року №4004-XII підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Частиною 1 ст. 17 зазначеного Закону передбачено, що продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»від 23 грудня 1997 року №771/97-ВР оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей (об'єктів), що використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності. Потужностям (об'єктам), які потребують експлуатаційного дозволу, присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) номер. Потужності (об'єкти) та їх оператори заносяться до реєстру потужностей (об'єктів), який ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Постановою №10 від 30.03.2009 р. головним санітарним лікарем Арцизького району було заборонено ПП ОСОБА_1 реалізацію харчових продуктів, а також зобов'язано забезпечити санітарний розрив між стінами контейнеру ПП ОСОБА_1 та туалету ПП ОСОБА_3 з 31.03.2009 р. до усунення недоліків (а.с. 9).
З вказаної постанови вбачається також те, що ОСОБА_1 було роз'яснено, що роботи можуть бути відновлені за рішенням головного державного санітарного лікаря Арцизького району Мельник Т.А., а також те, що він має право у 30-денний термін оскаржити її вищестоящому головному санітарному лікарю або до суду.
Однак ОСОБА_1 не скористався своїм правом, не оскаржив вказану постанову, у зв'язку з чим вона є чинною до наявного часу. В межах розгляду наявної адміністративної справи у суду немає можливості вирішити питання щодо її правомірності, у зв'язку з тим, що позивачем такі вимоги не ставляться та вирішення такого питання у відповідності до ст. 18 КАС України не віднесено до підсудності місцевого загального суду як адміністративного, тому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на незаконність вказаної постанови, через неможливість забезпечення ним санітарного розриву. У зв'язку з тим, що позивач не оскаржив зазначену постанову №10 від 30.03.2009 р. вона є чинною та обов'язковою до виконання.
Однак, при перевірці дотримання санітарного законодавства при реалізації сільгосппродуктів ПП ОСОБА_1 з контейнерів, що розташовані у АДРЕСА_1 15.10.2010 р. було виявлено порушення санітарного законодавства, а саме всупереч постанови № 10 від 30.03.2009 р. про заборону реалізовувати харчових продуктів та забезпечення санітарного розриву між стінами контейнера ПП ОСОБА_1 та туалетом ПП ОСОБА_3, а також ст. 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»та п.п.102, 104 «Санітарних правил для підприємств торгівлі» №5781-91 разом із реалізацією сільгосппродуктів проводилася реалізацію харчових продуктів, а саме: муки, олії рослинної, картоплі, отже винесена постанова № 10 від 30.03.2009 р. про заборону реалізації харчових продуктів та забезпечення санітарного розриву між стінами контейнера ПП ОСОБА_1 та туалетом ПП ОСОБА_3 не виконується, що підтверджується контрольним актом санітарно-епідеміологічного обстеження від 15.10.2010р., та протоколом про порушення санітарних норм від 15.10.2010 р., складеними помічниками санітарного лікаря Якушевою та ОСОБА_6 (а.с. 7, 8).
Судом не можуть бути взяті до уваги твердження позивача про неможливість забезпечення санітарного розриву між його контейнерами та туалетом. В підтвердження своїх посилань на ці обставини, за клопотанням позивача судом було витребувана в Арцизькому РВ ГУ МНС України інформація про норми розриву (з вказанням конкретної відстані у метрах), які можуть бути згідно Правил пожежної безпеки України між торговими приміщеннями, яке належить ОСОБА_1 і розташоване в АДРЕСА_1 та платним туалетом ФОП ОСОБА_4, який розташований поруч з торговим приміщенням ОСОБА_1 Згідно наданої суду інформації тимчасові споруди ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 розташовані згідно діючих норм «Правил пожежної безпеки в Україні»(а.с.76). Однак, ця інформація містить відомості про пожежні норми розриву між спорудами, а не інформацію про санітарні розриви, про які ідеться у постанові №10 від 30 березня 2009 року, що є різними поняттями і не доводять протиправність оскаржуваної позивачем постанови.
Отже в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення позивачем санітарних норм, про що свідчать зазначені акт перевірки та протокол про порушення санітарних норм.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень санітарного законодавства у відповідності до ст. 254 КУпАП були складені з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП протокол про порушення санітарних норм від 15.10.2010 р. та контрольний акт санітарно-епідеміологічного обстеження (а.с. 7,8), за наслідками розгляду яких оскаржуваною постановою відносно позивача було накладено адміністративне стягнення за ст. 42 КУпАП (порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм) у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Крім того, справа про адміністративне правопорушення була розглянута з дотриманням вимог КУпАП. У зв'язку з цим ФОП ОСОБА_1 правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення санітарних норм, що вказує на те, що постанова про накладення стягнення є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративного відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 251, 252, 254, 256, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 11, 71, 160 -163, 171-2 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до санітарно-епідеміологічної станції Арцизького району Одеської області, головного державного санітарного лікаря Арцизького району Мельник Тетяни Анатоліївни про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі відмовити.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.