Справа № 22ц-802/11 Головуючий у першій інстанції Костюченко Г.С.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Іменем України
24 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення
Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про визнання договору недійсним,
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», після перейменування публічне акціонерне товариство, про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 28 березня 2008 року між нею та відповідачем та визнання договору таким, що укладений в валюті України в сумі 70 700 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначала, що договір для придбання автомобіля укладений з порушенням закону в іноземній валюті, з використанням відповідачем нечесної підприємницької діяльності та є удаваним, оскільки приховує угоду про видачу їй 70700 грн. кредиту.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 березня 2008 року між позивачкою та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», в наступному перейменоване в публічне акціонерне товариство, укладено кредитний договір. За договором банк видав позивачці на строк до 28 березня 2015 року для придбання автомобіля 14 000 доларів США під 12,95% річних. Позивачка зобов'язалася повертати кредит щомісяця рівними щомісячними платежами згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів.
За умовами договору кредитні кошти перераховані банком на рахунок особи, що продала позивачці автомобіль - ТОВ «Автомір». Частина кредиту використана на оплату платежів пов'язаних з оформленням автомобіля у власність.
Позивачка сплачувала кредит за умовами договору.
Давши належну оцінку доказам у справі, суд дійшов правильного висновку, що кредитний договір відповідає вимогам закону, а в діях сторін відсутній їх спільний намір приховувати іншу угоду, а саме видачу кредиту в національній валюті. У зв'язку з чим суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апелянта суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.
Дії сторін при укладені кредитного договору були направлені на виникнення правовідносин щодо видачі кредиту позивачці в іноземній валюті, та не суперечили ст.ст. 524, 533 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів», статтям 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пунктам 2.1, 2.3, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ України № 275 від 17 липня 2001 року. Дії сторін також були направлені на виникнення правовідносин щодо видачі кредиту позивачці в іноземній валюті.
Згаданий договір не є удаваним. У відповідності зі ст. 235 ЦК України, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Отже, для встановлення угоди удаваною, необхідно щоб дві сторони договору навмисно укладали договір з метою приховати інший правочин, чого в даному випадку не було. Так, при укладенні договору позивачка була проінформована про всі умови договору. Вона просила видати кредит у іноземній валюті, процентна ставка за користування яким була нижче ніж ставка для кредитів в національній валюті. Такий кредит їй і видано.
Перерахування за згодою сторін по договору кредитних коштів з переводом їх в національну валюту третій особі, не суперечать вимогам договору та закону, а тому не є підставою для визнання договору недійсним з підстав його удаваності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду про необхідність відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303,308,315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: