Справа № 2-1691\2011 рік
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Камбулова Д.Г.
при секретарі - Рибаковій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»про визнання договору поруки недійсним,
У січня позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання договору поруки недійсним посилаючись на те, що 04.06.2007 року між відповідачкою ОСОБА_3 та відповідачем ЗАТ «ПроКредит Банк»було укладено кредитний договір № 1.32356, згідно якого відповідач надав у тимчасове платне користування кредит. На забезпечення кредитного договору між його дружиною ОСОБА_2 та відповідачем ЗАТ «ПроКредит Банк»було укладено договір поруки № 1.32356-ДП2 від 04.06.2007 року, де ОСОБА_4 виступила поручителем по зобов»язаннях, які випливають з кредитного договору. Разом з тим вважає, що договір поруки за своїм змістом та текстом не відповідає вимогам законодавства України. Відповідно до ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина та чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Як стало відомо позивачу кредитний договір був укладений на суму близько 60 000 гривень, що значно перевищує розмір дрібного побутового. Він згоди на укладення договору поруки не надавав, про його наявність дізнався нещодавно, укладений договір поруки за своєю суттю не є дрібним побутовим, має високу вартість, а тому вказаний договір повинен бути визнаний недійсним, як такий, який суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 65 СК України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі заявлені позовні вимоги, а також підстави, якими вони обґрунтовуються, зазначені у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали в повному обсязі та просили його задовольнити. При цьому ОСОБА_2 зазначила, що була ознайомлена з змістом оспорюваного договору поруки, та особисто його підписала. Але враховуючи те, що уклала вказаний договір без згоди не це позивача, який є її чоловіком, враховуючи те, що договір поруки виходить за межі дрібного побутового, він повинен бути визнаний недійсним.
Представник відповідача - публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»заперечив проти позову, вважає його безпедставним та таким, що не грунтується на Законі. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого на даний час є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_2 04.06.2007 року був укладений договір поруки № 1.32356-ДП2, за умовами якого ОСОБА_2 як поручитель зобов»язувалась перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх її зобов»язань перед банком, що виникли з кредитного договору № 1.32356 від 04.06.2007 р.
Відповідно до умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, за всіма зобов»язаннями останнього за кредитним договором в повному обсязі включаючи повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, та у випадках, передбачених кредитним договором. З змісту договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. (а.с. 5).
Відповідно до п. 3.1 вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов»язання. Сторони договору визначили, що договір підписаний сторонами на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов»язань.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.
Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З досліджуваного судом оспорюваного договору видно, що він не містить будь яких обмежень відповідальності поручителя перед кредитором у разі порушення зобов»язання боржника перед кредитором.
Позивач просив визнати оспорюваний договір поруки недійсним, посилаючись на те, що вказаний договір був укладений відповідачкою ОСОБА_2, яка є його дружиною, без його на це згоди, цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Разом з тим, суд вважає, що відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Таким чином порука є способом забезпечення виконання зобов»язання, в даному випадку грошового, а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов»язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються, у зв»язку з цим, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову з підстав зазначених позивачем ОСОБА_1 немає.
На підставі викладеного суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»про визнання договору поруки недійсним в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 211-215, 218 ЦПК України, ст. 203, 215, 553, 554 ЦК України, ст. 65 СК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д.Г.Камбулов