Справа № 2 -799/2011р.
23 лютого 2011 року Оболонський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді Камбулова Д.Г.
при секретарі Рибаковій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Головне управління юстиції в м. Києві про визнання заповіту недійсним, визнання права власності та виселення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності та виселення. В обгрунтування свого позову зазначає, що він є рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала з 2003 року після від»їзду позивача до Словачини, та смерті чоловіка, одна у кв. АДРЕСА_1. Позивач увесь час підтримував з матір»ю хороші родинні стосунки, та майже кожен рік мати гостювала у позивача у Словаччині. За півтора роки до смерті позивач дізнався, що мати взяла до себе квартиранта -лікаря «швидкої допомоги»приватної клініки «Медіком»ОСОБА_2, відповідача по справі. Вона пояснила це тим, що він є лікарем і завжди зможе надати медичну допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач зателефонував до Словаччини і повідомив, що його мати померла в цей день, і залишила заповіт на його ім»я, тому немає необхідності їхати в Київ, він самостійно поховає матір, а квартира дісталася йому. Перебуваючи в Києві з 08.09.2010 року по 09.09.2010 року він встиг відкрити у приватного нотаріуса спадкову справу і довідався, що на спадщину після смерті його матері претендує ОСОБА_2, на ім»я якого 21.07.2010 року у Одинадцятій державній нотаріальній конторі було посвідчено заповіт. В даний час відповідач поміняв замки та проживає у спірній квартирі. Позивач вважає, що його мати не підписувала заповіт, документ є сфальсифікованим. До самого дня смерті померла самостійно обслуговувала себе, сторонньої допомоги не потребувала, була повністю дієздатною, наміру заповідати квартиру сторонній особі не мала, у розмовах з подругами та знайомими казала, що подарує квартиру сину чи онуці. Впевнений, що мати не підписувала заповіт, а тому було відсутнє її волевиявлення на складення та посвідчення оспорюваного правочину, а тому на підставі ст.ст. 203, 215, 1234, 1257 просить визнати недійсним заповіт від 21.07.2010 року посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстраційний номер 4-1188 на ім»я ОСОБА_2, визнати за позивачем право власності у порядку спадкування за законом квартиру АДРЕСА_1 та на все інше майно після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, та висилити ОСОБА_2 з кв. АДРЕСА_1.
Позивач в суді пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу у Словаччину зателефонував ОСОБА_2 та повідомив його про смерть матері. Він також повідомив, що мати на його ім»я оформила спадок і він займеться її похованням. Мати за життя не висловлювала намірів заповідати своє майно сторонній особі і наявність заповіту для нього стало несподіванкою. 15.07.2010 року він спілкувався з матір»ю по телефону, розмова була звичайною. Зі слів знайомих йому відомо, що до останнього дня життя його мати почувала себе гарно, в останній час на здоров»я не скаржилась. Вважає, що заповіт не відповідав воли матері, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 показав суду, що з померлою ОСОБА_3 він познайомився в кінці літа 2008 року при наданні їй медичної допомоги. Він залишив свій телефон, та у вересні-жовтні 2008 року ОСОБА_3 передзвонила йому і він з того часу почав постійно проживати у квартирі, винаймаючи одну кімнату та сплачуючи за неї орендні платежі. Проживаючи разом з ОСОБА_3 він допомагав їй по господарству, купував ліки, робив уколи. Влітку 2009 року ОСОБА_3 повернулась із Словаччини, куди їздила до сина. Повернувшись вона скаржилась на нього, який її начебто залишив без допомоги у іншій країні. Одного разу ОСОБА_3 звернулась до нього з проханням про те, щоб до неї викликали нотаріуса. Він звернувся до нотаріальної контори з проханням про виклик нотаріуса. Нотаріус приїхав до кв. АДРЕСА_1, тобто по місцю проживання ОСОБА_3 де посвідчив якісь папери, зміст яких йому не було відомо. Також при посвідченні паперів була присутня інша жінка, яка йому не знайома. Він сплатив послуги нотаріусу. В день оформлення паперів померла почувала себе погано. Приблизно за тиждень до оформлення паперів у ОСОБА_3 була травмована рука, якою вона нічого не могла робити. Після отримання травми у ОСОБА_3 на руці була фіксуюча пов»язка. Нотаріус приїздив до квартири два рази, перший за 4-5 днів до оформлення паперів, а вдруге в день оформлення паперів. Він здогадувався про те, що ОСОБА_3 оформлює якісь документи, але їх зміст йому не був відомий. Про оформлення заповіту на його ім»я він дізнався після смерті ОСОБА_3, знайшовши заповіт в квартирі. При укладенні заповіту він не був присутній. ІНФОРМАЦІЯ_1, біля 05 год. ОСОБА_3 зателефонувала йому та поскаржилась на погане самопочуття. Він в цей час був на чергуванні. Оформивши виклик він у складі «швидкої допомоги»приїхав до квартири, але ОСОБА_3 вже померла. Він викликав відповідні служби, в той же день повідомив про подію сину. Коли син приїхав до Києва він повідомив йому де знаходиться труна. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, вважає, що за життя померла ОСОБА_3 розпорядилась майном, що належало їй, склавши заповіт, який відповідав її волі. Вважає, що форма заповіту також відповідає вимогам закону, цей правочин був посвідчений нотаріусом в присутності особи, яка підписалась за ОСОБА_3, у якої на той час була травмована рука. Просить у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_4 показав суду, що до державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 з проханням посвідчити заповіт. Він надав паспорт та ідентифікаційний код заповідача. Заповіт було посвідчено в кв. АДРЕСА_1, що і зазначено в ньому. Текст заповіту відповідав волі заповідача. ОСОБА_3 особисто просила підписати заповіт іншу особу через похилий вік та стан здоров»я. ОСОБА_2 не був присутній при посвідчені заповіту. Вважає, що форма заповіту відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», відповідній інструкції, іншим Законам України.
Свідок ОСОБА_5 показала суду, що вона познайомилась з померлою ОСОБА_3 у 2009 році. Як правило спілкувались по телефону. Якось ОСОБА_3 попросила її прийти до неї та принести з собою паспорт та ідентифікаційний код, які потрібні були їй для оформлення якихось документів. В той день у неї була пошкоджена рука, через пошкодження руки у неї на руці був гіпс, або якась пов»язка. Нотаріус оголошував зміст документу вголос, ОСОБА_3 на її думку розуміла зміст документу і заперечень щодо його оформлення не висловила. Після його оголошення ОСОБА_3 дійсно просила її підписати документ, що вона і зробила. Під час посвідчення документу ОСОБА_2 не був присутній, з ним вона не знайома.
Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали суду, що вони є сусідками померлої ОСОБА_3 Між ними були сусідські відносини, її відвідували соціальні працівники, які допомагали їй по господарству. Їм відомо, що близько 2 років у квартирі ОСОБА_3 проживав ОСОБА_2. Їм відомо, що ОСОБА_3 їздила до сина в Словаччину.
Свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона є соціальним працівником, та обслуговувала померлу останній місяць. 21.07.2010 року вона бачила ОСОБА_3, прибиралась у неї в квартирі. ОСОБА_3 на стан здоров»я не скаржилась. 18.08.2010 року вона бачила ОСОБА_3 востаннє, вона ні на що не скаржилась, почувала себе гарно, на сина не скаржилась про заповіт нічого не казала.
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що вона була знайома з померлою ОСОБА_3 близько 20 років. Зазначає, що померла ОСОБА_3 почувала себе гарно, не скаржилась на сина, між ними були довірливі стосунки.
Представник третьої особи - Головне управління юстиції в м. Києві до суду не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Звернувся до суду з письмовими поясненнями, в яких просить розглянути справу у відсутність представника третьої особи за наявними документами та доказами виходячи з фактичних обставин справи. Крім того зазначив, що 21.07.2010 року державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 4-1188 було посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_2. Складаючи заповіт ОСОБА_3 виразила особисту волю щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року № 20\5 розділу 17 п. 157, встановлено, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складання заповіту, дати і місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Державним нотаріусом було встановлено особу заповідача по його паспорту, перевірено його дієздатність, з»ясовано намір та волевиявлення заповідача, зроблено відповідний запис до реєстру для вчинення нотаріальних дій. У зв»язку з похилим віком та станом здоров»я ОСОБА_3 за її дорученням, та у присутності державного нотаріуса та самої ОСОБА_3 текст заповіту був підписаний ОСОБА_5. Психічний та фізичний стан заповідача не викликав у державного нотаріуса сумнівів щодо його дієздатності, а тому підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було. Вважає, що при посвідчені заповіту держаним нотаріусом було додержано всі вимоги, встановлені Законом України «Про нотаріат», та інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20\5 від 03.03.2004 року.
Заслухавши пояснення позивача та його представників, відповідача та його представника, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 липня 2010 року о 12 год. 49 хв. державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було посвідчено заповіт. За змістом заповіту ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповідала ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на нащо вона матиме право за законом.
При посвідченні заповіту нотаріусом було роз»яснено заповідачці зміст ст.ст. 1233-1242, 1244, 1254, 1307 ЦК України, про що свідчить текст заповіту. У зв»язку з неможливістю підписати власноручно, заповіт на прохання ОСОБА_3, після прочитання вголос підписано ОСОБА_5
Особу ОСОБА_3 було встановлено нотаріусом, дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_5, яка підписала заповіт у присутності нотаріуса удома за адресою: АДРЕСА_1, у зв»язку з похилим віком заповідача, встановлено справжність її підпису та дієздатність перевірено.
У зв»язку з похилим віком та станом здоров»я ОСОБА_3 за її дорученням у її та у присутності нотаріуса текст заповіту підписано ОСОБА_5 (а.с. 37).
З копії свідоцтва про смерть, видно, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42).
Причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна ішемічна хвороба серця. (а.с. 42 зворот).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 померла ОСОБА_3 є власником вказаної квартири. (а.с. 45).
З змісту ст. 1247 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги до форми заповіту видно, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв»язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатись власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до п. 157 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20\5 від 03.03.2004, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї інструкції.
Згідно з п.16 згаданої інструкції якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Судом встановлено, що текст заповіту за дорученням заповідачки ОСОБА_3 у її присутності та у присутності нотаріуса був підписаний ОСОБА_5 Вказана обставина була повністю підтверджена допитаним у судовому засіданні державним нотаріусом Одинадцятою Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, який посвідчив оспорюваний заповіт, та ОСОБА_5, яка показала, що на прохання ОСОБА_3 вона прийшла до неї додому, де нотаріус оголошував зміст документу вголос, ОСОБА_3 на її думку розуміла зміст документу і заперечень щодо його оформлення не висловила. Після його оголошення ОСОБА_3 дійсно просила підписати документ, що вона і зробила.
Свідок ОСОБА_5 також зазначила, що у день посвідчення заповіту на руці ОСОБА_3 була фіксуюча пов»язка або гіпс, та напевно у зв»язку з цим вона не могла підписати заповіт власноручно і звернулась за допомогою до неї. Відповідач ОСОБА_2 також зазначив, в день оформлення паперів ОСОБА_3 почувала себе погано. Приблизно за тиждень до оформлення паперів у ОСОБА_3 була травмована рука, якою вона нічого не могла робити. Після отримання травми у ОСОБА_3 на руці була фіксуюча пов»язка. З копії довідки № 27 від 14.07.2010 року, виданої травмпунктом Київської міської клінічної лікарні № 8 м. Києва (а.с. 87), видно, що ОСОБА_3 зверталась 14.07.2010 року до відповідної медичної установи, отримавши зі слів 13.07.2010 року побутову травму. Було поставлено діагноз: пошкодження зв'язок правого зап'ястя та набряк м'яких тканин. В результаті оглядку була зроблена фіксуюча пов»язка, та рекомендовано подальший нагляд та лікування в поліклініці за місцем проживання, роботи.
З огляду на наведене, суд вважає, що посвідчення заповіту відбулось з дотриманням вимог ст.ст. 1247, ч.4 ст. 207 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», з дотриманням вимог Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20\5 від 03.03.2004 щодо форми та посвідчення вказаного заповіту.
Посилання позивача на недотримання форми заповіту вимогам ЦК України та Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20\5 від 03.03.2004, а саме необхідності при посвідченні вказаного заповіту обов»язкової присутності двох свідків не грунтуються на Законі, у зв»язку тим, що норми ст.1253 ЦК, абзацу 3 частини другої ст. 1248 і ст. 1252 ЦК України, які передбачають обов»язкову участь посвідчення заповіту при свідках розповсюджуються при посвідченні заповіту на бажання заповідача, при посвідченні заповіту, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, а також у випадку посвідчення такого заповіту іншою посадовою, службовою особою.
В даному випадку заповідачка ОСОБА_3 не висловлювала бажання посвідчення заповіту при свідках, не мала фізичних вад, які б не дозволяли їй прочитати текст заповіту, та був посвідчений нотаріусом відповідно до ст. 1248 ЦК України. Пункт 16 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20\5 від 03.03.2004 також не передбачає обов»язкової присутності свідків при посвідченні заповіту у випадку посвідчення заповіту у разі, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ.
Також не знайшло свого підтвердження посилання позивача на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як вбачається з тексту посвідченого заповіту заповідачка ОСОБА_3 зробила за життя розпорядження всім своїм майном перебуваючи при повній свідомості, діяла без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб. На час вчинення заповіту заповідачка ОСОБА_3 мала повну цивільну дієздатність, яку було перевірено нотаріусом при посвідченні заповіту.
Показання позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо неповідомлення ним про складення заповіту, не є доказом того, що посвідчений заповіт не відповідав волі заповідачки ОСОБА_3 та не відповідав волевиявленню заповідачки, та не є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним.
Вимоги щодо визнання права власності за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на кв. АДРЕСА_1 та на все інше майно після померлої ОСОБА_3 та виселення відповідача з вказаної квартири задоволенню також не підлягають, оскільки являються похідними від первісних позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 34, 35, 203, 215, 1234, 1247, 1248, 1252, 1253, 1257 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 20\5 від 03.03.2004 суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Головне управління юстиції в м. Києві про визнання заповіту недійсним, визнання права власності та виселення відмовити.
Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д.Г.Камбулов