Справа № 1-406/11
24.03.2011 р.м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Дідика М. В.
при секретарі Асіпцової О.В.
з участю прокурора Рака П.О.
захисника-адвоката ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого:
13.03.1995 року Московським районним судом м. Києва за ст. 140 ч.3, 140 ч.2, 42 КК України (ред. КК 1960 року) до позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією майна;
17.01.1997 року Прилукським районним судом Чернігівської області за ст. 140 ч.2, 53 ч.3 КК України (ред.КК 1960 року) до виправних робіт на строк 9 місяців 21 день з відрахуванням 20% заробітку;
28.05.1997 року Московським районним судом м. Києва за ст.ст. 17, 215-3, 43 КК України (ред.КК 1960 року) до позбавлення волі на строк один рік 9 місяців;
13.08.1999 року Московським районним судом м. Києва за ст. 142 ч.3 КК України (ред. КК 1960 року) до позбавлення волі на строк сім років 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений 12.11.2004 року умовно-достроково на невідбутий строк один рік 9 місяців 10 днів;
17.09.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст.ст. 187 ч.2, 69 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна. Звільнений 09.06.2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 (один) рік 3 місяці 16 днів,
за ст. 121 ч.1 КК України, -
ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим, вчинив злочин проти життя та здоров»я особи.
Так, 14.11.2010 року ОСОБА_3, приблизно біля 09.15 годин, знаходився на території загальноосвітньої школи ім. Лобановського № 319, розташованого по проспекту Червонозоряному, 146 в м. Києві.
Між ним та раніше йому незнайомим ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних відносин, виник конфлікт. В ході конфлікту, ОСОБА_3 став умисно наносити ОСОБА_2 удари ножем, який був у нього в руці, в область грудної клітки, обличчя та шиї.
Як наслідок, ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран лівої щоки, бокової поверхні шиї, тильної поверхні правої кисті, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва в області 7 міжребер»я з ушкодженням міжреберних судин, периперикардінальної клітковини, великий гемоторакс зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Підсудний ОСОБА_3 винним себе, у вчиненні інкримінованого злочину, визнав повністю. По суті пред»явленого обвинувачення пояснив, що 14.11.2010 року пішов до свого знайомого ОСОБА_4, який проживав в будинку по АДРЕСА_2. Там, крім ОСОБА_4 був потерпілий ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ОСОБА_2 на привітання не відповів, через що між ними виник словесний конфлікт, потасовка. В цей час, ОСОБА_5 взяв сумку з проволокою та почав тікати з двору будинку. Він з ОСОБА_4 побігли його наздоганяти, а ОСОБА_2 біг позаду. ОСОБА_5 кинув сумку і втік. Забравши сумку, пішли на майданчик, що на території школи по проспекту Червонозоряному, 146. Їх наздогнав ОСОБА_2, в якого в руках була частина розбитої пляшки і шматок шиферу. Між ним та ОСОБА_2 почалася суперечка, а потім бійка, в ході якої ОСОБА_2 розрізав йому куртку. Це його дуже розізлило. Дістав складний ніж і почав наносити ним удари ОСОБА_2 в область грудей, рук, точно уже не пам»ятає. У вчииненому вину свою визнає повністю. Просить вибачення у потерпілого. Причиною його вчинку, була поведінка потерпілого, який вів себе зухвало, був п»яний. Яка необхідність була наносити стільки ударів, не знає, можливо захист. Позов потерпілого не визнає. На розгляд справи просить свідків не викликати.
Крім повного визнання вини, винність підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному з»ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 14.11.2010 року з ОСОБА_5, з яким попереднью пили горілку, прийшли до будинку АДРЕСА_2, щоб взяти проволоки, яку хотіли здати на металобрухт. В дворі був ОСОБА_4, а пізніше зайшов ОСОБА_3 Останній почав суперечку, між ними почалася бійка. Користуючись цим, ОСОБА_5 взяв сумку з мідним проводом, та кинувся тікати. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 побігли за ним. Він біг позаду. На майданчину біля школи, помітив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в руках яких була проволока. Коли він підійшов до ОСОБА_3, між ними почалася суперечка, яка переросла в бійку. ОСОБА_3 взяв складний ніж, та став наносити йому удари в область шиї, обличчя, грудей, живота та рук. ОСОБА_4 їх розборонив. Був п»яний, і не пам»ятає точно, чи був у нього в руках шматок шиферу і частина пляшки, могли бути. Йому зробили операцію, тривалий час лікувався. Просить стягнути з підсудного моральну шкоду в сумі 50 тисяч гривень.
Свідок ОСОБА_4, будучи допитаним на досудовому слідстві пояснив, що після того, як забрали сумку з проволокою, яку кинув ОСОБА_5, разом з ОСОБА_3 присіли відпочити на майданчику за бідівлею школи. Підійшов ОСОБА_2, який тримав в руці шматок шиферу і частину пляшки. Між ним та ОСОБА_3 почалася суперечка, а потім бійка, під час якої у ОСОБА_3 було розрізано куртку. Після цього, ОСОБА_3 взяв ніж та став наносити удари ОСОБА_2 Хтось з будинку крикнув, що викличе міліції, і ОСОБА_3 припинив наносити удари ОСОБА_2, вони пішли, забравши сумку з проволокою.
Додатково вина підсудного підтверджується:
протоколами огляду місця події (т.1 а.с.13-18, 19-22);
оглянутими та долученими до справи речовими доказами (т.1 а.с. 100-105,110);
протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( т.1 а.с.199-203);
протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3 (т.1 а.с.218-224);
протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_2 (т.1 а.с.138-143);
висновком судово-імунологічної експертизи № 459 від 15.12.2010 року (т.1 а.с. 59-64);
протоколами пред»явлення фотознімків для впізнання (т.1 а.с. 128-129,153-154).
Та обставина, що потерпілому було заподіяно саме тяжкі тілесні ушкодження, знайшло своє відображення у висновку СМЕ № 2193/Е від 02.02.2011 року. У ньому зазначено, що у ОСОБА_2 виявлені наступні ушкодження: а) проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва в обслаті сьомого міжребір»я з ушкодженням міжреберних судин,периперикардіальної клітковини, великий гемоторакс зліва; б) різані рани лівої щоки, бокової поверхні шиї, тильної поверхні правої кисті. Описані ушкодження спричинені гострим предметом (гострими предметами), за давністю можуть відповідати строку, вказаному в постанові, тобто 14.11.2010 року та відносяться:- ушкодження, які зазначчені в п. А) до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); ушкодження зазначені в п. Б) до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлід здоров»я(за критерієм тривалості розладу здоров»я) Утворення вище зазначених ушкоджень при одноразовому падінні з вертикального положення (або близького до нього), у тому числі на гострий предмет(предмети), виключається(т.1 а.с.94-98).
Згідно висновку комплексної амбулаторної судової психіатрично-наркологічної експертизи, ОСОБА_3 страждає психічними і поведінковими розладами у зв»язку з вживанням стимуляторів (наркоманія ефедронова); ОСОБА_6 в період, до якого відноситься інкримінуєме йому діяння (14.11.2010 року), страждав психічними і поведінковими розладами у зв»язку з вживанням стимуляторів (наркоманія ефедронова). В той період часу по його психічному стані він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_3 на даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. По своєму психічному стану у застосуванні до нього примусових засобів медичного характеру не потребує. ОСОБА_3 страждає психічними і поведінковими розладами у зв»язку з вживанням стимуляторів (наркоманія ефедронова) (т.2 а.с.74-75).
Враховуючи викладене, суд вважає винність підсудного ОСОБА_3 доведеною повністю і кваліфікує його дій, саме за ст. 121 ч.1 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтяжують його покарання.
Суд, враховуючи особу підсудного, бере до уваги, що він раніше судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працюючий, в 2007 році лікувався від туберкульозу.
Обставин, що пом»якшують покарання, згідно ст. 66 КПК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Аналізуючи усі обставини справи в сукупності, суд вважає, що підсудному слід призначити покарання, у виді позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_3, до якого було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного 17.09.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст.ст. 187 ч.2, 69 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією майна, вчинив злочин протягом невідбутої частини покарання, остаточне покарання слід призначити за правилами передбаченими статтями 71 і 72 КК України.
Згідно вимог ст. 72 КК України, ОСОБА_3 попереднє ув»язнення, починаючи з з 15.11.2010 року (день фактичного затримання), зарахувати у строк покарання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити попередню, - тримання під вартою.
Долю речових доказів (т.1 а.с.94-87, 106-109,110-111), визначити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Суд вважає, що потерпілому ОСОБА_2, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, було заподіяно моральну шкоду, оскільки отримав тілесні ушкодження, тривалий час лікувався, відчував фізичний біль. На думку суду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи матеріальний стан потерпілого, ту обставину, що він не працює, розмір даного відшкодування слід визначити в сумі 20 тисяч гривень, а тому позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 тисяч гривень, підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років.
Керуючись вимогами ст. 71 КК України, до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання визначеного 17.09.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва, яким ОСОБА_3 було засуджено за ч.2 ст. 187, ст.69 КК України до 4 років позбавлення волі, та від відбування якого, він 09.06.2010 року був звільнений умовно-достроково на один рік 3 місяці 16 днів, - та визначити остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років один місяць.
Строк відбування покарання підсудному рахувати з 24 березня 2011 року, зарахувавши в даний строк час перебування його під вартою з 15.11.2010 року(день фактичного затримання), по 23 березня 2011 року, включно;
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути на його користь з ОСОБА_3 20 тисяч гривень.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку залишити попередню, - тримання під вартою.
Речові докази по справі:
змиви речовини бурого кольору; змиви з лівої та правої руки та зрізи нігтів ОСОБА_3, - залишити зберігати при справі;
гроші в сумі 13,50 грн., джинси, кроссівки, носки, що в потерпілого ОСОБА_2 на зберіганні, - залишити останньому за належністю;
кроссівки, спортивні штани, спортивну куртку, ключі, один магнітний ключ та мобільний телефон «Самсунг»,- залишити ОСОБА_7;
куртку, футболку та светр, які належать ОСОБА_2 і які на зберіганні в камері схову речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України, - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя М. В. Дідик