Справа № 2-1655/11 р.
23.03.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Антонова Н.В.
при секретарях Кавун І.М., Федоровій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві, Другої Київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У травні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що відповідно до заповіту від 03 серпня 2001 року її рідний брат ОСОБА_4, на випадок його смерті зробив розпорядження про те, що все його майно де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право заповів позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті брата відкрилася спадщина до складу якої відноситься присадибна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належала померлому на праві присадибного землекористування та автомобіль Dacia Logan (державний номер НОМЕР_1), який знаходиться в заставі на забезпечення кредитних зобов'язань померлого.
Крім цього зазначає, що між померлим та позивачкою при житті спадкодавця було укладено договір дарування від 23.01.2008 р. квартири АДРЕСА_1.
Вказує, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Родовід Банк», третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним заповіту та договору дарування квартири, а також визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений 23.01.2008 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Відмовлено у задоволенні вимог по визнанню недійсним заповіту, складеному 03.08.2001 р. ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1
За вказаних обставин позивачка вважає, що вона є спадкоємицею померлого спадкодавця за заповітом, а тому має право успадкувати майно померлого.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали повністю, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.
Позивачка пояснила суду, що весь період з моменту дарування квартири та по даний час, вона проживала в АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем, продовжує користуватися вказаною квартирою й зараз, весь час сплачувала комунальні рахунки за користування квартирою та вважала, що автоматично вступила в управління всім спадковим майном, оскільки є власником квартири за договором дарування від 23.01.2008 р., проживала зі спадкодавцем в одній квартирі та є єдиним спадкоємцем усього майна померлого за заповітом від 03.08.2001 р.
Позивачка зазначила, що у жовтні 2008 року вона звернулась до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак державним нотаріусом нотаріальної контори їй було відмовлено в зв'язку з пропуском нею строку подання заяви для прийняття спадщини.
Позивачка вказала, що її участь у судових засіданнях при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до неї вимагала великих витрат часу та коштів, а тому внаслідок юридичної необізнаності та зазначених вище обставин позивачка не змогла вчасно звернутись до Другої Київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою. Крім того позивачка зазначила, що їй не було відомо про склад майна, що залишився після спадкодавця, зокрема, про наявність спадкової земельної ділянки.
Просила суд визнати причину пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини поважною та визначити їй додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4.
Відповідачі Головне управління юстиції у м. Києві та Друга Київська державна нотаріальна контора в судове засідання не забезпечили явку своїх представників, надіславши листи про слухання справи у відсутності їхніх представників.
Представники відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що не відповідають дійсності обставини про те, що позивачка брала участь у судових засіданнях при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до неї, що вимагало від неї великих витрат часу та коштів, та в наслідок юридичної необізнаності вона не змогла звернутись до Другої Київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини з наступних підстав.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Отже, граничний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 припадає на 04.10.2008 року. 17.04.2008 року ОСОБА_2, звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 18.06.2008 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві з метою встановлення та перевірки осіб, які знаходились в спадковій квартири АДРЕСА_1 та дізнався, що в спадковій квартирі перебуває ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири оформленого у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 23.08.2008 року та зареєстрований у реєстрі за N2538. 04.11.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. 14.11.2008 року заданим позовом Голосіївським районним судом м. Києва відкрито провадження та було призначено перше судове засідання на 01.12.2008 року. Лише на початку 2009 року ОСОБА_1 вперше з'явилась до Голосіївського районного суду м. Києва у судове засідання по зазначеній цивільній справі.
Відповідно до довідки Другої київської державної нотаріальної контори N24379 від 29.10.2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що вона пропустила строк прийняття спадщини та було рекомендовано звернутись до суду з цього приводу про, що зазначала сама позивачка у своїй позовній заяві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, видно, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вже після граничного строку визначеного ч.1 ст. 1270 ЦК України.
Доводи позивачки, що вона не змогла вчасно звернутись з такою заявою до Другої Київської державної нотаріальної контори в зв'язку з тим, що вона була задіяна у судових засіданнях при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до неї також не відповідають дійсності. Позовна заява була подана до Голосіївського районного суду м. Києва вже після того як ОСОБА_1 пропустила строк прийняття спадщини.
Окрім того наголошували на тому, що позивачка ввела суд в оману, вказавши невірну адресу відповідача, що унеможливило здійснення ним права на захист, адже він не знав про розпочате судове провадження.
Враховуючи наведене, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд надходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с.7).
Відповідно до заповіту від 03 серпня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М. та внесеним до реєстру за № 6-2362, ОСОБА_4 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: все його майно де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право - заповів ОСОБА_1 (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Частиною 1 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
За правилами глави 85 ЦК України позивачка є спадкоємницею померлого за заповітом.
Статтею 1268 ЦК України передбачено право спадкоємця за законом чи заповітом прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття.
Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має на підставі ст. 1269 подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але з порушенням строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (а.с. 33).
Суд вважає, що доводи позивачки про причину пропуску строку для прийняття спадщини, не заслуговують на увагу і не можуть бути визнані судом поважними на підставі наступного.
Позивачка посилається на те, що строк для подання заяви про прийняття спадщини був пропущений внаслідок її участі у судових засіданнях при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири та заповіту, а також визнання права власності на квартиру в порядку спадкування внаслідок великих втрат часу та коштів.
Дане посилання не відповідає дійсності, оскільки позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири та заповіту, а також визнання права власності на квартиру в порядку спадкування був прийнятий у провадження Голосіївського районного суду м. Києва вже після того як ОСОБА_1 пропустила строк прийняття спадщини, а саме 14.11.2011 року, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі на а.с. 129, а строк був пропущений 04.10.2010 року.
Таким чином твердження позивача про зайнятість у судових засіданнях спростовується вище наведеним.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Посилання позивача на юридичну необізнаність також не може братись до уваги, адже це не може слугувати поважною причиною пропущення строку.
Посилання позивача на те, що вона фактично вступила в управління спадковим майном, при розгляді даної категорії справ не може братись до уваги, оскільки відповідно до ст. 1272 ЦК України судом оцінюються докази поважності причин пропущення строку.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції у м. Києві, Другої Київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у 10-денний строк з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя