Справа № 11-219/11 Головуючий у І інстанції Морозов О.Б.
Категорія - дострокове зняття судимості Доповідач Карнаух А. С.
24 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіКарнаух А. С.
суддів - Антипець В.М., Григор'євої В.Ф.
з участю:
прокурора - Хомазюка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року,
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про дострокове зняття судимості за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2004 року.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд зазначив, що поведінку останнього після відбуття покарання не можна розцінювати як зразкову, оскільки ОСОБА_2 на протязі 2010 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
В апеляції ОСОБА_2 просив постанову Куликівського районного суду Чернігівської області скасувати, внаслідок однобічності судового розгляду справи, оскільки місцевий суд не дослідив обставини які характеризують його особу та допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону і його права на захист.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, котрий вважав постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 89 КК України, особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину, визнаються такими, що не мають судимості.
Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то відповідно до частини 3 статті 90 КК України, строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
За змістом статті 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумліннім ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК України, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості.
Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2004 року ОСОБА_2 був засуджений за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч.1 ст. 135, 70 КК України, до позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
Згідно довідки Крюковської ВК № 29 Полтавської області, засуджений ОСОБА_2 постановою Полтавського району суду Полтавської області від 19 листопада 2007 року звільнений від відбуття покарання, призначеного вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 26.05.2004 року, умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 15 днів із зняттям додаткової міри покарання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був підданий адміністративному стягненню Куликівським районним судом Чернігівської області 26 березня 2010 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та 30 червня 2010 року за ч.3 ст. 178 КУпАП.
Виходячи з правової природи статті 91 КК України підставою для зняття судимості є встановлення судом виправлення особи, доведеного нею зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці. Зняття судимості є правом, а не обов'язком суду.
За таких обставин доводи ОСОБА_2 про незаконність постанови місцевого суду є неспроможними, оскільки суд при розгляді клопотання про дострокове знаття судимості, належно оцінив всі обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку про неможливість його задоволення, оскільки ОСОБА_2 після відбуття покарання, призначеного вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2004 року, не довів свого виправлення.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом першої інстанції рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 КПК України,
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року, залишити без зміни.
А.С. Карнаух В.М. Антипець В.Ф. Григор'єва