Справа № 22-ц-738/2011 Головуючий у I інстанції -Рахманкулова І.П.
Категорія -цивільна Доповідач - Острянський В. І.
17 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОстрянського В.І.,
суддів:Горобець Т.В., Хромець Н.С.,
при секретарі:Вареник О.М.,
за участю:БІЛЕЦЬКОГО ю.г.,ЙОГО ПРЕДСТАВНИКА кОСТІНОЇ н.м., ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА юРЧЕНКА ю.і., ПРЕДСТАВНИКА ст „гАРАНТІЯ” нАУМЕНКА о.м.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 і ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, посилаючись на те, що 10 вересня 2009 року на восьмому кілометрі автодороги Чернігів - Гремяч з вини відповідача сталась дорожно-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю марки „Сітроен Джемпер”, що перебуває у його володінні і за кермом якого під час ДТП він перебував, було заподіяно механічні ушкодження, розмір яких згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 13.10.2009 року складає 45 003 грн. 72 коп.. Зазначив, що СТ „Гарантія” відшкодувала частину збитків, враховуючи, що ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому просив суд стягнути з відповідача в його користь 20 013 грн. 72 коп. у відшкодування матеріальної шкоди; 2500 грн. витрат на правову допомогу, 10 тис. грн. моральної шкоди та судові витрати.
11 травня 2010 року місцевий суд в попередньому судовому засіданні протокольною ухвалою залучив до участі в справі в якості відповідача ВАТ СТ „Гарантія” (а.с.40, журнал судового засідання).
У подальшому позивач в уточненій позовній заяві від 12.08.2010 року (а.с.84 і зворот), посилаючись на ті ж обставини, підтримав заявлені вимоги про відшкодування майнової шкоди, витрат на правову допомогу та судових витрат і згідно з заявою про остаточне уточнення позову (а.с.121) просив суд стягнути з ОСОБА_5 в його користь 13 тис.639 грн. 93 коп заподіяної матеріальної шкоди; 2500 грн. - понесених витрат на правову допомогу; 208 грн. 64 коп. судового збору; 127 грн. 50 коп. витрат на ІТЗ та 1032 грн. витрат за проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 січня 2011 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 13639 грн. 93 коп. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 3788 грн. 39 коп. на відшкодування судових витрат, і всього 17671 грн. 93 коп..
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 січня 2011 року та про ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним і необгрунтованим. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд необгрунтовано поклав в основу рішення висновок комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 29 грудня 2010 року (а.с.100 - 108), оскільки, на його думку, згідно з п.13 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”, суд повинен дати оцінку кожному з наявних у справі висновків експертизи з точки зору всебічності, повноти й об”єктивності експертного дослідження. Що суд не звернув уваги на те, що в матеріалах проведених по справі експертиз не співпадають не тільки вартісні показники матеріального збитку, але й вартість відновлювального ремонту. Що позивач жодного разу не надав експертам пошкоджений автомобіль марки „Сітроен Джампер” для технічного огляду; що ОСОБА_6, на думку апелянта, не має речового права на пошкоджений автомобіль і тому не мав права на звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди; що в довіреності від 20.03.2009 року (а.с.7) не обумовлено право ОСОБА_6 на отримання матеріальної шкоди. Апелянт також посилається на п.16 Порядку державної реєстрації, зняття з обліку автомобілів та інших транспортних засобів, затвердженого постановою КМ України № 1388 від 07.09.1998 року в редакції постанови КМ України від 23.12.2009 року № 1371 про те, що якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування чи розпорядження ним іншій фізичній особі, підрозділ ДАІ видає такій особі тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування або розпорядження і тому, оскільки тимчасовий реєстраційний талон на ім”я ОСОБА_6 не був виданий, то, на думку апелянта, останній не має права на звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди. Також апелянт у скарзі ставить питання про відшкодування судових витрат, шляхом стягнення з ОСОБА_6 в його користь 88 грн. 36 коп. судового збору та 120 грн. - витрат на ІТЗ.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_7, посилаючись на доводи апеляційної скарги, роз”яснила, що місцевий суд, вирішуючи питання про судові витрати, помилково в оскаржуваному рішенні не застосував правила постанови Кабміну України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, внаслідок чого неправильно вирішив дане питання.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_8 просить апеляційний суд відхилити скаргу та залишити рішення місцевого суду без змін, вважаючи, що оскаржуване рішення постановлено місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач ОСОБА_6 є володільцем автомобіля НОМЕР_1 на правовій підставі, що підтверджується довіреністю (а.с.7,8); що на підставі постанови Деснянського районного суду м.Чернігова від 18.11.2009 року, зміненою постановою апеляційного суду Чернігівської області від 08.12.2009 року відповідача ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталось 10.09.2009 року на восьмому кілометрі автодороги Чернігів-Гремяч, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.; що ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у СТ „Гарантія”, що підтверджується копією полісу зі строком дії з 22.05.2009 року по 21.05.2010 року (а.с.124) і страховик сплатив ОСОБА_6 25500 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності згідно з платіжним дорученням № 310 від 02.02.2010 року; що відповідно до висновку комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 29.12.2010 року розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля марки „Сітроен Джампер” станом на момент проведення експертизи складає 39 тис. 139 грн. 93 коп. (а.с.100-104). Тому суд, врахувавши виплату страховою компанією ОСОБА_6 страхового відшкодування, прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_5 в користь позивача 13 тис.639 грн. 93 коп. матеріальної шкоди.
Такий висновок місцевого суду в цій частині рішення підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до правил п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, і інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабміну України від 07.09.1998 р. № 1388 в редакції постанови Кабміну України від 23.12.2009 року № 1371 „за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі..., підрозділ Державтоінспекції видає, за зверненням такого власника, тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом”.
Крім того, згідно з пд.”б” п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабміну України № 1306 від 10.10.2001 року з наступними змінами „водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом”, яким і є в даній справі довіреність власника транспортного засобу на ім”я ОСОБА_6 (а.с.7,8).
Відповідно до положень ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, згідно з правилами глави 29 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.1 ст.395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.
А за правилами ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має право вимагати відшкодування шкоди, завданому цьому майну.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_6 не має речового права на автомобіль марки „Сітроен Джампер”, що зазнав механічних ушкоджень в ДТП і тому не мав права звертатись до суду з вимогами про відшкодування шкоди, як і інші доводи скарги щодо незаконності стягнення з відповідача в користь позивача матеріальної шкоди та її розміру, не грунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини і не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині.
Проте місцевий суд, вирішуючи питання про судові витрати, зокрема в частині відшкодування витрат позивача, понесених останнім на правову допомогу, помилково не врахував правила постанови Кабміну України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” і прийшов до неправильного висновку, оскільки компенсація витрат, пов”язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Тому в цій частині судове рішення підлягає зміні.
Суд враховує, що представник позивача приймав участь у судових засіданнях по справі (а.с.52, 85, 119, 132), які тривали в цілому три години; що в цей період мінімальна заробітна плата в Україні складала: з 01.04.2010 року - 884 грн.; з 01.07.2010 року - 888 грн.; з 01.10.2010 року - 907 грн.; з 01.12.2010 року - 922 грн., що складає середню величину за вказаний період - 900 грн.. Суд визначає, що 40 відсотків від цієї величини мінімальної зарплати складає 360 грн. (900 грн. Х 0,40% = 360 грн.), а розмір компенсації за три години роботи складає 1080 грн. (360 грн. Х 3 години = 1080 грн.). Отже, витрати, понесені позивачем на правову допомогу, підлягають стягненню з відповідача в його користь в розмірі 1080 грн., замість 2500 грн., визначених судом. Звідси, загальна сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню складає 2368 грн. 39 коп., а не 3788 грн. 39 коп., як вважав місцевий суд. Через зазначене суд також неправильно визначив загальну суму, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, яка має складати 16 тис. 008 грн. 32 коп., а не 17 тис. 671 грн. 93 коп., як вважав місцевий суд.
За таких обставин рішення місцевого суду в частині вирішення питання про судові витрати та визначення остаточної суми до стягнення підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають врахуванню з залишенням рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 січня 2011 року в частині вирішення питання про судові витрати та визначення остаточної суми до стягнення - змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 2368 грн. 39 коп. у відшкодування понесених судових витрат та всього - 16008 грн. 32 коп..
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: