Справа № 22-ц-527/2011 Головуючий у I інстанції -Коверзнев В.О.
Категорія -цивільна Доповідач - Острянський В. І.
15 лютого 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОстрянського В.І.
суддів:Хромець Н.С.,Страшного М.М.,
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, Першої Чернігівської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апелянти зазначають, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, вказують, що відмовляючи у задоволенні їх клопотання про призначення по справі експертизи для встановлення часу виготовлення заповіту, суд тим самим обмежив їх права щодо надання доказів по справі, чим порушив вимоги ст. 213 ЦПК України. Крім того, зазначають, що в рішенні взагалі відсутня будь-яка оцінка обставин щодо часу виготовлення заповіту, а апелянти переконані, що останній був складений іншою особою від імені померлого ОСОБА_10 після ознайомлення ОСОБА_5 з матеріалами спадкової справи в 2008 році.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10 (а.с.57), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1; що 27 серпня 2002 року ОСОБА_8, яка є дружиною померлого, та ОСОБА_5, який є сином померлого, разом з відповідачкою ОСОБА_6 подали спільну заяву про прийняття спадщини (а.с.54) та що 27 серпня 2002 року цим особам державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом, якими було посвідчено їх право на вказаний будинок в рівних частинах.
Що в подальшому, враховуючи, що відносно ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом було видано нотаріусом помилково, на підставі судових рішень, які набули чинності (а.с.8-10 зі зворотами), останнє в частині посвідчення права на спадкове майно за ОСОБА_6 було визнане недійсним.
Що після цього ОСОБА_6 згідно з заповітом спадкодавця ОСОБА_10 від 25.02.1997 року (а.с.11, 62) та судових рішень, узаконила за собою право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частину домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с.29 -33 зі зворотами).
Та що твердження позивачів про те, що заповіт спадкодавця від 25.02.1997 року, в т.ч. і на ім”я ОСОБА_6, виготовлений вже після смерті ОСОБА_10, повністю спростовується матеріалами нотаріальної справи та записом про його вчинення в реєстрі нотаріальних дій саме 25.02.1997 року, які були надані Державним нотаріальним архівом Чернігівської області на вимогу суду (а.с.50 - 53). Також суд врахував, що посилання позивачів на невідповідність змісту заповіту вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, є необгрунтованими, оскільки оскаржуваний правочин за змістом і формою відповідає вимогам діючого на той час законодавства України. Тому на підставі наведеного місцевий суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог позову.
Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким останній дав правильну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права; що суд безпідставно відмовив у призначенні і проведенні експертизи для встановлення часу виготовлення заповіту та що суд не дав ніякої оцінки обставинам щодо часу виготовлення заповіту, оскільки апелянти переконані у його виготовленні іншою особою від імені ОСОБА_10 після ознайомлення апелянта ОСОБА_5 з матеріалами спадкової справи в 2008 році - не можуть бути підставою для скасування судового рішення і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.
За таких обставин місцевий суд ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасуваня відсутні.
Відповідно до правил ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у задоволенні позову та апеляційної скарги було відмовлено, а відповідач просить апеляційний суд відшкодувати понесені ним витрати на юридичну допомогу, про що надав суду документальні дані про такі, апеляційний суд вважає, що на підставі наведеного закону витрати, понесені відповідачем в розмірі 400 грн. підлягають відшкодуванню, шляхом стягнення з позивачів в рівній частині в користь ОСОБА_6.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України,
апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_8 і ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 по 200 грн. з кожного в рахунок повернення витрат за надання правової допомоги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: