Справа № 22-ц-502/2011 Головуючий у I інстанції -Гордієць Л.В.
Категорія -цивільна Доповідач - Іваненко Л. В.
18 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіІваненко Л.В.
суддів:Ішутко В.М., Зінченко С.П.
при секретарі:Бивалькевич т.в.
за участю:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2007 року, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30.12.2010 року, яким відмовлено у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_6, ПАТ «Банк «Демарк» про визнання недійсним іпотечного договору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності на звернення з даним позовом, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_4 в межах строку позовної давності зверталась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому до вирішення зазначеної справи по суті не мала змоги пред'являти даний позов про визнання іпотечного договору недійсним.
ОСОБА_4 вказує, що будинок АДРЕСА_1 належить їй та відповідачу ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності та в силу положень ст.ст. 5, 8 Закону України «Про іпотеку» не може бути предметом іпотеки, що є підставою для визнання іпотечного договору припиненим.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 серпня 2007 року ТОВ «Ніжинбуд» в особі директора ОСОБА_4 звернулось до ВАТ «Банк «Демарк» із кредитною заявою на одержання кредиту в сумі 2 500 000,00 грн. (а.с. 32) та 23 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «Ніжинбуд» було укладено кредитний договір (а.с. 28-31), п. 3.1.9. містив умову, згідно якої, позичальник зобов'язаний надати банку забезпечення у вигляді застави, яке задовольняє банк, а саме оформлення іпотечного договору житлового будинку, що належить ОСОБА_6 та застави майбутнього урожаю.
29 серпня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_6 (іпотекодавцем) та ВАТ «Банк «Демарк» (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_6 передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, що належав йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.12.2006 року (а.с. 26).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 23.07.2010 року, яке набрало законної сили 20.09.2010 року, встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сімє'ю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 23.07.2010 року та за ОСОБА_4 визнано право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).
З витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (а.с. 24) вбачається, що право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 лише 06.12.2010 року.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Враховуючи наведені положення закону, ОСОБА_4 зареєструвавши з 06 грудня 2010 року право власності на частину нерухомого майна, що знаходиться в іпотеці, набула статус іпотекодавця - майнового поручителя ТОВ «Ніжинбуд» за спірним іпотечним договором від 29.08.2007 року, а тому посилання позивачки на наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним не ґрунтуються на законі.
Посилання ОСОБА_4 на те, що про укладення іпотечного договору їй стало відомо на початку 2008 року спростовується наявними у справі доказами, оскільки зі змісту кредитної заяви та кредитного договору, підписаних нею особисто як керівником ТОВ «Ніжинбуд», вбачається, що позивачка знала, що будинок передається в іпотеку, а тому суд, з урахуванням наявності відповідного клопотання ПАТ «Банк «Демарк» на підставі ст. 267 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування наслідків пропущення строку позовної давності.
Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: