Справа № 22-ц-962/2011 Головуючий у I інстанції -Ченцова С.М.
Категорія -цивільна Доповідач - Боброва І. О.
25 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:Шевченка В.М., Скрипки А.А.,
при секретарі:Марченко О.О.,
за участю:представника позивача - адвоката ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника третьої особи ЧМР - ОСОБА_8, третьої особи ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 21 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Чернігівська міська рада, ОСОБА_11,
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18,
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить вищевказане рішення скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, не врахування фактичних обставин справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 21 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вжиті заходи забезпечення позову, згідно з ухвалою суду від 11 серпня 2010 року, а саме: заборона ОСОБА_6 проводити будь-які будівельні роботи з будівництва гаражу на земельній ділянці АДРЕСА_1 - скасовано, після набрання судовим рішенням законної сили.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що застосування судом положень ст.375 ЦК України суперечить встановленим обставинам, оскільки встановивши наявність порушень будівельних норм, суд визнав за відповідачем право на забудову. Також застосування судом положень п.7 ст.376 ЦК України є неправильним, оскільки ця стаття стосується самочинного будівництва, що не є предметом позову, так як предметом позову є знесення частини будівництва. На думку апелянта дані правовідносини регулює ст.375 п.3 ЦК України. Позивач вважає, що сусіднє будівництво порушує право позивача на безпечне проживання в будинку, оскільки відповідачем не дотримані норми протипожежного розриву. Суд не повинен був брати до уваги висновок експерта, оскільки висновок щодо порушеного права може зробити тільки суд, а не експерт, крім того у висновку йшла мова про інсоляцію, яка до предмета спору немає ніякого відношення.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, апеляційний суд вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази.
По справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_10 є власником 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1000 га., що розташована за цією ж адресою, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 16.01.2001 року і копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №865776. Інша 1/3 частина цієї будівлі належить неповнолітньому сину позивача ОСОБА_10 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0061 га за цією ж адресою, що підтверджується копією договору дарування квартири від 16.10.1998 року і копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №868336.
Сторони у справі є сусідами, їх земельні ділянки межують.
Судом першої інстанції при розгляді даної справи достовірно було встановлено, що двоповерховий гараж „К,К-1” по АДРЕСА_1, будівництво якого здійснює відповідач ОСОБА_6, є самочинним будівництвом, яке проводиться без дозволу місцевого органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, без розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, без дозволу на виконання будівельних робіт, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області від 11.06.2010 року, постановою №716 від 10.06.2010 року про притягнення відповідача ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.
Своє порушене право позивач вбачає в тому, що порушення протипожежної відстані між об'єктами є істотним порушенням будівельних норм, які порушують її право на безпечне проживання в житловому будинку, а стікання атмосферних опадів під стіну будинку спричиняє підвищену вологість стіни і як наслідок - швидке її руйнування.
Згідно з висновком експерта №С-10667 судової будівельно-технічної експертизи від 21.12.2010 року відстань від гаражу К-2, на земельній ділянці АДРЕСА_1 до сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 складає 1,05 м., що є порушенням вимог протипожежних норм додатку 3.1 до ДБН 360-92, за якими відстань між зазначеними будівлями має бути не менше 6,0 м. Для підвищення пожежної безпеки будівлі гаражу К-2 необхідно дерев'яні стіни другого поверху обробити протипожежними сумішами та облицювати їх вогнетривкими матеріалами. Відповідачем вжиті необхідні інженерні заходи - змінено конструкцію даху гаражу, які забезпечують непопадання атмосферних опадів з покрівлі гаражу К-2 на територію сусідньої ділянки АДРЕСА_2.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, оскільки права власниці будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 не порушені. Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом на допущені забудовниками порушення діючих норм і правил, прав інших власників, до того ж, позивачем не надано переконливих доказів того, що дії ОСОБА_6 створюють їй перешкоди в користуванні належним їй житловим приміщенням.
Даний висновок повністю узгоджується із матеріалами справи та базується на вимогах чинного законодавства.
Доводи апелянта, що сусіднє будівництво порушує її право на безпечну експлуатацію об'єкта нерухомості до уваги судом не приймається. Відповідно до висновку експерта №С-10667 судової будівельно-технічної експертизи від 21.12.2010 року, відстань від будинок АДРЕСА_1, що частково належить позивачу, до межі з сусідньою ділянкою АДРЕСА_1, що належить відповідачу, становить 0,75 м., що є порушенням п.3.25* абз.3(9), де зазначено, що відстань від межі сусідньої ділянки до стіни будинку або споруди має бути не менше 1,0м.
Як зазначалося вище, у висновку експерт зазначив, що для підвищення пожежної безпеки будівлі гаражу К-2 необхідно дерев'яні стіни другого поверху обробити протипожежними сумішами та облицювати їх вогнетривкими матеріалами, проте позивач таких вимог в позовній заяві не ставить. Як пояснила відповідач в судовому засіданні, обробити стіну гаражу протипожежними сумішами та облицювати їх вогнетривкими матеріалами у неї не було права через вжиті 11.08.2010 р. судом заходи забезпечення позову.
Посилання апелянта на безпідставність застосування судом першої інстанції ст.376 ЦК України ґрунтується на хибному розумінні норм права, які регулюють спірні правовідносини. Так, в позовній заяві позивач сама стверджує, що будівництво, яке проводить відповідач є самочинним. Суд першої інстанції погодився з цим твердженням, застосувавши поняття терміну самочинного будівництва, який даний в ст. 376 ЦК України. Частина 3 статті 375 ЦК України, дає лише загальні поняття щодо права власника на забудову земельної ділянки і умов такої забудови.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 21 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: