Справа: № 2а-5986/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"16" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Твердохліб В.А.
при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торнадо -Люкс»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.10р. у справі №2а-5986/10/2570 за позовом Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до ПП «Торнадо -Люкс»про стягнення фінансових санкцій
Заступник прокурора м. Чернігова звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про стягнення з ПП «Торнадо -Люкс»фінансових санкцій в сумі 1 700 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.10р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом не враховано, що підприємством відповідача забезпечено страхування пасажирів шляхом укладення договору страхування від нещасних випадків за правилами добровільного страхування; вимога щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків не розповсюджується на регулярні спеціальні перевезення, а отже, на думку апелянта, відсутні підстави для висновку про порушення ним вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Повістка про виклик апелянта в судове засідання була направлена останньому за юридичною адресою підприємства, яка включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 16). Така ж адреса зазначена апелянтом в апеляційній скарзі, однак конверт разом з повісткою про виклик повернувся до суду з відміткою пошти про невручення адресату.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч. 11 ст. 35 КАС України).
Враховуючи, що в судове засідання не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в результаті перевірки ПП «Торнадо -люкс»щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Чернігівській області складено акт від 14.04.10р. №160620, у якому зафіксовано, що при наданні послуг з перевезення пасажирів за маршрутом Чернігів -Київ в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень, згідно запису в дорожньому листі, перевізник не видав пасажирам страхові поліси обов'язкового особистого страхування на окремому бланку.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.01р № 2344-III, документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Так, відповідно до п. 48 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1184), під час здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Згідно п. 3 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.96р. №959, страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду. Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування»від 07.03.96р. № 85/96-ВР, одним з видів обов'язкового страхування є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
Отже, доводи апелянта про те, що п. 3 вищевказаного Положення не розповсюджує свою дію на перевізників, які забезпечили страхування за правилами добровільного страхування не заслуговують на увагу, оскільки особисте страхування від нещасних випадків на транспорті відноситься до обов'язкового страхування, відтак документом, що підтверджує страхування пасажирів є квиток.
Доказів наявності страхового полісу відповідач суду не надав.
Відповідно до пунктів 21 та 22 Порядку надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06р. №1567 (далі - Порядок), у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Акт перевірки підписано водієм транспортного засобу з відміткою останнього про незгоду з актом перевірки.
Відповідно до п. 26, 27 Порядку, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачу було надіслано рекомендованою кореспонденцією повідомлення від 17.05.2010р. про розгляд справи про порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт. Вказане повідомлення було надіслано на юридичну адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За наведених обставин, покликання апелянта на те, що підприємство не було належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не заслуговують на увагу.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції , зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За результатами розгляду справи про порушення позивачем винесено постанову про застосування фінансових санкцій №101180 від 26.05.10р. в сумі 1 700 грн.
Докази надіслання вказаної постанови на юридичну адресу відповідача наявні у матеріалах справи.
Як встановлено судом, постанову про застосування фінансових санкцій відповідач не оспорив, правом спростувати правомірність застосованої до нього фінансової санкції не скористався як при розгляді справи про порушення, так і при розгляді спору про стягнення фінансових санкцій в суді.
Відповідно до п. 28, 29 Порядку, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
За наведених обставин та правових норм, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказу сплати штрафу, як і не спростував факт порушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не повідомлено відповідача про розгляд адміністративної справи належним чином спростовуються матеріалами справи.
Так, як свідчать матеріали справи, про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою, що зазначена в ЄДРПОУ (витяг станом на 08.12.10р. долучений до матеріалів справи, а.с. 16-17). Конверт з повідомленням про розгляд справи повернувся до суду першої інстанції з відміткою пошти про невручення адресату.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торнадо -Люкс»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.10р. у справі №2а-5986/10/2570 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.10р. у справі №2а-5986/10/2570 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Пилипенко О.Є.
Твердохліб В.А.