Головуючий у 1 інстанції - Кобаль М.І.
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
22 березня 2011 року справа №2а-4057/10/0554
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яманко В.Г.
суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 22 листопада 2010 року
по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 (суддя Кобаль М. І.)
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську
Донецької області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити
перерахунок та виплату державної соціальної допомоги
дітям війни, -
4 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою (арк. спр. 3 - 5) до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року по 23 вересня 2010 року з подальшим перерахуванням та виплатою довічно.
Ухвалою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року (арк. спр. 15) залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення щомісячної соціальної допомоги за період з 1 січня 2006 року по 4 листопада 2010 року.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та залишити без розгляду позов в частині позовних вимог про стягнення щомісячної соціальної допомоги за період з 1 січня 2006 року по 2 листопада 2007 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач визначив, що про порушення своїх прав дізнався 18 жовтня 2010 року.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
В обґрунтування підстав для постановлення спірної ухвали про залишення позову без розгляду судом першої інстанції вказано, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, тому суд був позбавлений можливості знайти підстави для поновлення строку для звернення до суду. Також, суд першої інстанції вказав, що причини, на які посилається позивач, не можуть бути визнані поважними, оскільки закони підлягають оприлюдненню в певному порядку в офіційних друкованих виданнях, крім того, позивачем щомісячно отримувалася пенсія, тому він знав про порушення свого права.
За частинами 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 5 частини 1 статті 106 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначається у разі необхідності заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позивач скористався зазначеною нормою та просив відновити строк звернення.
Згідно частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали зазначив, що вивчивши матеріали справи, не знайшов підстав для поновлення строку звернення, оскільки позивачем в позові не наведені поважні причини та не додані до позову докази наявності таких причин, тому позов був залишений без розгляду.
Стосовно посилання на вимоги статті 268 ЦК України, колегія суддів зазначає, що не приймає зазначені посилання, з огляду на наступне.
Статтею 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, вимоги статті 268 ЦК України розповсюджуються лише на правовідносини, що регулюється цивільним законодавством.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI, який набув законної сили з 10 березня 2010 року, частина перша статті 15 Цивільного процесуального кодексу України була викладена в новій редакції з визначенням в пункті 2 цієї частини про те що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. Одночасно цим законом був виключений з Кодексу адміністративного судочинства України пункт 3 частини першої статті 18. Таким чином, з 10 березня 2010 року справи, пов'язані із соціальними виплатами, підлягали розгляду загальними місцевими та апеляційними судами в порядку визначеному пунктом 2 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України.
Положеннями пунктів 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства. Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 вересня 2010 року.
Оскільки позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 10 листопада 2010 року, тобто вже після віднесення справ, пов'язаних із соціальними виплатами, до розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому на вимоги позовної заяви не розповсюджується законодавство, що регулює цивільні правовідносини, в тому числі стаття 268 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовних вимог щодо захисту порушеного права позивача поза межами шестимісячного строку, без розгляду, оскільки, доплата до пенсії «дитині війни» здійснюється щомісячно, тому позивач з 2006 року по дійсний час мав можливість звернутися до органу Пенсійного фонду з заявою про здійснення перерахунку цієї доплати або за довідкою про склад пенсії.
Колегією суддів встановлено допущення судом першої інстанції помилки в даті періоду, який залишається судом першої інстанції без розгляду, що обумовлює зміну ухвали суду першої інстанції в цій частині.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554-задовольнити частково.
Ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 змінити.
Замінити в абзаці 1 резолютивної частини ухвали Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 вислів «по 4 листопада 2010 року» висловом «по 4 травня 2010 року».
В іншій частині ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді: Е.Г.Казначеєв
І.А.Васильєва