Головуючий у 1 інстанції - Кобаль М.І.
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
22 березня 2011 року справа №2а-4057/10/0554 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яманко В.Г.
суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.
Васильєвої І. А.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 22 листопада 2010 року
по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 (суддя Кобаль М. І.)
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську
Донецької області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити
перерахунок та виплату державної соціальної допомоги
дітям війни, -
Позивач звернувся 4 листопада 2010 року до суду першої інстанції з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області (далі по тексту - УПФУ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 1 листопада 2010 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року (арк. спр. 15) залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення щомісячної соціальної допомоги за період з 1 січня 2006 року по 4 травня 2010 року.
Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо не перерахунку та не виплати позивачу підвищення до пенсії з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року, зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 21 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач визначив, що судом першої інстанції неправомірно застосовано вимоги статті 99 КАС України, з огляду на те, що відповідно до статті 268 ЦК України позовна давність складає 3 роки.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що в 2010 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалася відповідно до положень пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З врахуванням викладеного, дотримання судом першої інстанції вимог статті 99, 100 КАС України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням дати звернення позивача до суду першої інстанції, з 4 травня 2010 року по 1 листопада 2010 року є вірним.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни з урахуванням компенсації частини втрати доходів, оскільки відповідачем недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни не була нарахована позивачу, тому вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» до спірних правовідносин не застосовуються.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення без змін постанови суду першої інстанції згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції адміністративна справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до вимог частини 10 статті 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 160, 167, 183-2, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 - залишити без задоволення.
Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-4057/10/0554 залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді Е.Г.Казначеєв
І.А.Васильєва