Копія
Справа № 2а/2270/1873/11
15 березня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
прокурора Мартинюк Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Хмельницького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ в особі її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення фінансових санкцій, -
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача в дохід державного бюджету 1700 грн., штрафних санкцій.
Свій позов прокурор мотивує тим, що відповідач надавав послуги з вантажних перевезень без документів, які визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 5 квітня 2001 року, а саме відповідач здійснював перевезення вантажів без наявності ліцензійної картки. Відповідно до чинного законодавства позивачем застосовано до відповідача штрафну санкцію за зазначене порушення. Відповідач суму штрафної санкції добровільно не сплатив, тому її необхідно стягнути в дохід державного бюджету в примусовому порядку.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідачем надавалися послуги з вантажних перевезень без наявності ліцензійної картки, тому позивачем за зазначене порушення до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 1700 грн., постанова про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалася, обставини підтверджуючі позовні вимоги викладені в позові.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, хоча позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в установленому законом порядку та до часу розгляду справи в суді подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що вона зверталася до позивача із проханням видати ліцензію на вантажні перевезення, але їй було відмовлено, постанову про застосування до неї штрафних санкцій не оскаржувала ні у адміністративному, ні усудовому порядку.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 22 липня 2010 року посадові особи автомобільної інспекції актом про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зафіксували порушення відповідачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 5 квітня 2001 року, а саме: відповідач здійснювала перевезення вантажу без наявності ліцензійної картки.
Постановою про застосування фінансових санкцій № 0110215 від 12 серпня 2010 року до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн., за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, а саме: за здійснення перевезення вантажу без наявності ліцензійної картки.
Зазначена штрафна санкція відповідачем до бюджету не сплачена.
Вказані обставини підтверджуються копією акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22 липня 2010 року, копією постанови про застосування фінансових санкцій від 12 серпня 2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 5 квітня 2001 року, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи із вказаної норми закону суд приходить до висновку, що розмір штрафної санкції застосованої до відповідача відповідає вимогам закону.
Відповідач в добровільному порядку зазначену санкцію не сплатила.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому суму штрафної санкції необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 48, ч. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-ІІІ від 5 квітня 2001 року, ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ в особі її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області, в дохід державного бюджету України 1700 грн., (одну тисячу сімсот гривень) штрафних санкцій.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський