ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 44/6028.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр банківських інформаційних технологій «Цебіт»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»
Про стягнення 171 733,32 грн.
Суддя Чеберяк П.П.
Представники:
Від позивачаКузнецов Р. В. -представник
Від відповідача не з'явився
Рішення прийнято у судовому засіданні 28.02.2011р., оскільки 07.02.2011р. розгляд справи відкладався у відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр банківських інформаційних технологій «Цебіт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»171 733,32 грн. (167 272,80 грн. -основного боргу, 2 715,20 грн. -3% річних, 1 745,32 грн. - інфляційне збільшення суми боргу) заборгованості за договором поставки № 1802-БАВ від 18.02.2009 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2010р. порушено провадження у справі № 44/60 та призначено розгляд справи на 07.02.2011р.
Ухвалою суду від 07.02.2011р. розгляд справи відкладено на 28.02.2011р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -
18 лютого 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр банківських інформаційних технологій «Цебіт»- постачальник (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»- покупець (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 1802-БАВ (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався постачати та передавати у власність товар відповідачу, згідно замовлень останнього, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 3.6. договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за реалізовані ним товари кожні 15 календарних днів.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 679 від 06.04.2010 р.; № 680 від 06.04.2010р.; № 709 від 14.04.2010 р.; № 751 від 20.04.2010р.; № 752 від 20.04.2010р.; № 753 від 20.04.2010р.; № 762 від 20.04.2010р.; № 766 від 20.04.2010р. на загальну суму 198 613,35 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).
В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у розмірі 13 000,00 грн.
03.09.2010 р. відповідач повернув позивачу неоплачений та нереалізований товар, на підставі п. 3.8. договору, на загальну суму 18 340,55 грн. (копія видаткової накладної наявна в матеріалах справи).
Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача -склала 167 272,80 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 167 272,80 грн. і підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 1 745,32 грн. інфляційних нарахувань та 2 715,20 грн. три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 1 717,33 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 36385367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр банківських інформаційних технологій «Цебіт»(03037, м. Київ , пр-т. Червонозоряний, 54, код ЄДРПОУ 23502773) 167 272 (сто шістдесят сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 80 коп. -основного боргу, 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 32 коп. -інфляційне збільшення суми боргу, 2 715 (дві тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 20 коп. -3 % річних, 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 33 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя П.П. Чеберяк