83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.03.11 р. Справа № 7/35
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Е.В. Сгара, судді - Т.М. Риженко, Г.Є. Курило,
при помічнику судді В.Ю. Косицькій
розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгропромстрой” м. Краматорськ
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Підприємець ОСОБА_2 м. Краматорськ
Предмет спору: стягнення 3459,02 грн. збитків
За участю представників:
від позивача: Мєшков А.Г. - директор, Піттель І.В.-дов.
від відповідача: Марченко О.В. - дов.
третя особа: не з'явився.
ТОВ „Украгропромстрой” м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підприємець ОСОБА_2 м. Краматорськ про стягнення 3459,02 грн. збитків.
В обґрунтування позову позивач надав копії наступних документів: договір купівлі-продажу від 11.02.2002р. з додатками; акт прийому-передачі майна від 11.02.2002р.; договір про постачання електричної енергії №442 від 21.11.2005р. з додатками; акти прийняття - передавання товарної продукції за грудень 2008р. - жовтень 2009р., претензію №102 від 09.11.2009р.; акт про порушення Правил користування електричною енергією від 09.12.2009р.; пояснювальні записки; відомість досилочних документів; договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №3 від 02.06.2008р. з додатками.
Позивач вимоги у судових засіданнях та письмових поясненнях підтримав. Вважає, що відповідачем йому завдано збитків на 3459,02 грн.
В ході розгляду спору позивачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, з метою розрахунків суми збитків, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини, а також на те, що електроенергія третій особі у визначений позивачем період (з грудня 2008р. по жовтень 2009р.) постачалась на підставі відповідного договору про постачання електроенергії, законних підстав припиняти поставку електроенергії третій особі у ВАТ „Донецькобленерго” не було. До того ж, згідно наданих третьою особою документів для укладення відповідного договору на електропостачання, саме вона була власником спірних електромереж. Вважає відносини у спірний період із електропостачальником (відповідачем по справі) за договором про постачання електроенергії №62 від 03.02.2004р. є правомірними та не порушують права позивача по справі.
В ході розгляду спору, на підставі ст.30 ГПК України, до суду було викликано представника ТОВ „Алмаз ЛТД”, як особу, яка продала позивачу об'єкт нерухомості разом із спірними електромережами, а також Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії та представника НКРЕ України для дачі додаткових пояснень по справі.
Згідно письмових пояснень ТОВ „Алмаз ЛТД”, зазначено, що об'єкт нерухомості разом із спірними електромережами отримано ним від попереднього власника майна.
Представник Держенергонагляду до суду не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно письмових пояснень НКРЕ України, постачальник електричної енергії не повинен відшкодовувати основному споживачу вартість втрат електричної енергії в мережах споживача, що пов'язані з передачею електричної енергії основним субспоживачам, але при цьому обсяг спожитої електроенергії основним споживачем має бути зменшений на величину технологічних втрат електричної енергії, визначену відповідно до приписів Правил користування електричної енергією.
Ухвалою суду від 12.05.2010р. провадження у справі на підставі ст.79 ГПК України, за клопотанням позивача по справі, зупинялось до розгляду пов'язаною з нею справи №6/70пд. Після закінчення розгляду по суті справи №6/70пд, на підставі ст.79 ГПК України, ухвалою суду від 17.01.2011р. №7/35 провадження у справі було поновлено.
Склад суду неодноразово змінювався. Остаточно розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області призначено колегіальний розгляд спору у складі: головуючий суддя Е.В.Сгара, судді Г.Є.Курило, Т.М.Риженко.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії через приєднані електричні мережі №442 від 21.11.2005р. (далі по тексту Договір №442). Договір укладено з додатками до нього.
Відповідно до п.9.4 Договору №442, строк дії договору встановлений до 21.11.2006р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не одна із сторін не сповістить іншу про припинення дії Договору.
Відповідно до р.1 Договору №442, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Як вбачається з матеріалів справи, електрична енергія повинна постачатись відповідачем до межі балансової приналежності належних йому мереж, визначених у додатку №2 „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” (р.1 Договору).
Згідно р.8 Договору №442, якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (далі субспоживачів), стосунки між ними регулюються Договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або Договором технічне забезпечення електропостачання споживача.
Розділом 2 цього Договору №442, сторони узгодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору та приписів діючого законодавства України, зокрема надмірну сплату з грудня 2008р. по жовтень 2009р. вартості за спожиту електроенергію внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій відповідача, звернувся до суду та просить стягнути з відповідача по справі збитки у розмірі 3 459, 02 грн.
Згідно письмових та усних пояснень позивача, заявлена сума збитків у розмірі 3 459, 02 грн. утворилась внаслідок того, що ВАТ „Донецькобленерго” неправомірно здійснювало електропостачання третій особі - ПП ОСОБА_2 через мережі електропередач - ВЛ-0,4 від ТП 339, які належать позивачу по справі.
В підтвердження факту належності вказаної мережі електропередач ТОВ „Украгропромстрой” надав договір купівлі-продажу від 11.02.2002р. з додатком до нього.
Крім того, в матеріалах справи містяться копія рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. по справі №6/70пд за первісним позовом ТОВ „Украгропромстрой” м.Краматорськ до відповідача ФОП ОСОБА_2 м.Краматорськ про визнання договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом об'єкту з урахуванням акту приймання-передачі об'єкту незакінченого будівництва від 15.02.2002р. та додатку до акту приймання-передачі від 15.02.2002р. в частині продажу та передачі кабельно-повітряної лінії 0.4 квт від ТП 339 недійсним та за зустрічною позовною заявою ФОП ОСОБА_2 м.Краматорськ, Донецької області до відповідача-1 ТОВ „Украгропромстрой” м.Краматорськ, і до відповідача-2 ТОВ „Алмаз” м.Дружківка про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.02.2002р., укладеного між ТОВ „Украгропромстрой” та ТОВ „Алмаз ЛТД” з додатком №1 та акту приймання-передачі від 11.02.2002р. в частині продажу та передачі кабельно-повітряної лінії 0.4 квт від ТП 339, яке на час розгляду справи №7/35 по суті набрало законної сили.
Згідно вказаного рішення, договір купівлі-продажу від 11.02.2002р., укладений між ТОВ „Украгропромстрой” та ТОВ „Алмаз ЛТД” з додатком №1 та акту приймання-передачі від 11.02.2002р. в частині продажу та передачі кабельно-повітряної лінії 0,4 кВт від ТП 339 вважається укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В підтвердження факту того, що третя особа не має право власності на спірні електричні мережі (кабельно-повітряна лінія 0,4 кВт від ТП 339), позивач посилається на те саме рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. по справі №6/70пд, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом об'єкту, засвідченого державним нотаріусом третьої Краматорської державної нотаріальної контори за реєстровим №346 від 15.02.2002р. укладеного між Дружківським виробничим кооперативом „Будівельник” та ОСОБА_2 з урахуванням акту приймання-передачі об'єкту незакінченого будівництва від 15.02.2002р. та додатку до акту приймання-передачі від 15.02.2002р. в частині продажу та передачі кабельно-повітряної лінії 0,4 кВт від ТП 339.
Як вбачається з матеріалів справи, між третьою особою та відповідачем дійсно укладено договір про постачання електричної енергії №62 від 03.02.2004р. (далі по тексті Договір №62), за умовами якого відповідач зобов'язався постачати електричну енергію третій особі, а третя особа зобов'язалась оплачувати вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі, передбачені даним Договором №62.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на матеріали справи та пояснення представників сторін та третьої особи, у спірний період третя особа та відповідач перебували у договірних відносинах.
Згідно умов Договору №62 та додатків №1 „Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі”, №2 „Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію”, №4 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін”, №9 „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача” №10 „Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії” до Договору №62, електропостачання відповідачем третій особі здійснювалось саме через спірні електромережі (кабельно-повітряна лінія 0,4 кВт від ТП 339).
Посилання третьої особи та відповідача по справі на додаток №2 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” (том 1, а.с.128) судом до уваги не приймається з огляду на той факт, що з даного додатку не вбачається до якого саме договору він укладений. Крім того, у справі вже міститься додаток з аналогічним номером №2 „Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію” до Договору №62, та додаток з аналогічною назвою - №4 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін” до Договору №62.
Відповідно до пояснень представника відповідача та третьої особи, електропостачання ФОП ОСОБА_2 здійснювалось через спірні мережі на підставі того, що обидві сторони на момент укладення Договору №62 (03.02.2004р.) та у спірний період (грудень 2008р. - жовтень 2009р.) підставою приналежності третій особі кабельно-повітряної лінії 0,4 кВт від ТП 339 вважали вищевказаний договір купівлі-продажу №346 від 15.02.2002р. укладений між Дружківським виробничим кооперативом „Будівельник” та ОСОБА_2
В ході розгляду спору судом з'ясовано, що вищевказаний договір рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2010р. по справі №6/70пд визнано недійсним. Вказане рішення набуло чинності згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України - 08.12.2010р. Таким чином, електропостачання третій особі ВАТ „Донецькобленерго” можливо за умови наявності укладеного договору між позивачем та третьою особою про спільне використання технологічних мереж основного споживача, оскільки за приписами діючого законодавства, ФОП ОСОБА_2 фактично є субспоживачем електричної енергії.
За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Разом з цим, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що у спірний період (грудень 2008р. - жовтень 2009р.) договір купівлі-продажу №346 від 15.02.2002р. укладений між Дружківським виробничим кооперативом „Будівельник” та ОСОБА_2, у тому числі з урахуванням акту приймання-передачі об'єкту незакінченого будівництва від 15.02.2002р. та додатку до акту приймання-передачі від 15.02.2002р. в частині продажу та передачі кабельно-повітряної лінії 0,4 квт від ТП 339, був чинний і іншого позивачем не доведено.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є: наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначене вище, дослідивши всі наявні у справі документи, господарський суд дійшов висновку, що на момент укладення договору про постачання електричної енергії №62 від 03.02.2004р. між ВАТ „Донецткобленерго” та ФОП ОСОБА_2, а також у спірний період (грудень 2008р. - жовтень 2009р.) електропостачання третій особі здійснювалось правомірно, а в діях ВАТ „Донецткобленерго” не вбачається протиправних дій та вини у виниклих у позивача збитках.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю вини відповідача та причинно-слідчого зв'язку між діями відповідача та збитками.
В ході розгляду справи судом розглянуто клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи.
З огляду на матеріали справи, враховуючи відсутність вини відповідача та той факт, при вирішенні даного спору не має потреби роз'яснень питань, які потребують спеціальних знань, клопотання позивача залишено судом без задоволення.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 24, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгропромстрой” м. Краматорськ відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством України.
Повний текст рішення підписано 28.03.2011р.
Суддя Сгара Е.В.