83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.03.11 р. Справа № 7/284пн
Господарський суд Донецької області у складі:
Головуючий суддя - Е.В.Сгара, судді - О.М.Сковородіна, Г.Є.Курило
при помічнику судді В.Ю.Косицькій,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Дочірнього підприємства „Житлово-комунальне господарство” Відкритого акціонерного товариства „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева” м.Краматорськ
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка
Предмет спору: зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електроенергії з позивачем.
За участю представників:
від позивача: Василевська Л.А.-довір.
від відповідача: Позднякова І.О. - довір.
У судовому засіданні 19.01.2011р. в порядку ст.77 ГПК України оголошено перерву до 02.02.2011р.
Дочірнє підприємство „Житлово-комунальне господарство” Відкритого акціонерного товариства „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева” м.Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електроенергії з позивачем.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду наступні документи: договір №6/10 від 20.12.2007р.; лист №228 від 27.05.2010р.; проект договору про постачання електричної енергії №1779 від ____2010р. з додатками та додатковими угодами; листи №230 від 27.05.2010р., №227 від 27.05.2010р., №523 від 22.11.2010р.; рахунок за електроенергію за жовтень 2010р.; договір на користування електричною енергією №1013 від 20.03.2001р. (без підпису представника електропостачальної організації);довідка №232 від 27.05.2010р.; лист №18/1198 від 26.11.2010р.;
У судових засіданнях позивач вимоги підтримав. В обґрунтування своїх вимог також надав суду акт прийому-передачі житлового комплексу з балансу ВАТ „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева” на баланс ДП „Житлово-комунальне господарство”. Повідомив, що доказом вручення спірного договору відповідачу є супровідний лист від 22.11.2010р. №523.
Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на те, що між ВАТ „Донецькобленерго” та ВАТ „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева” укладено договір на користування електричною енергією №1013 від 20.03.2001р., дія якого розповсюджується, у тому числі, на спірні об'єкти, відносно яких позивач по справі просить укласти договір про постачання електричної енергії із відповідачем (офіс та виробнича ділянка - вул.Алейна, 5; гуртожиток - вул.Клубна, 4; безоблікове освітлення східних клітин з встановленою потужністю). Відповідач вважає, що позивач по справі не є споживачем електроенергії у розумінні ПКЕЕ, оскільки не є власником спірних об'єктів, не має на них відповідні договори оренди тощо. Повідомив про здійснення на момент розгляду справи електропостачання на спірні об'єкти на підставі вищезазначеного договору №1013 від 20.03.2001р., укладеному з ВАТ „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева”. Крім того, відповідач зазначив, що позивач порушив прядок укладання господарського договору та оферта не відбулась, оскільки проект договору відповідач від позивача не отримував. Підтвердив факт надання (роздрукування) позивачу типового примірника договору про постачання електричної енергії.
Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.
Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючий суддя - Е.В.Сгара, судді - О.М.Сковородіна, Г.Є.Курило.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників обох сторін суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання ВАТ „Донецькобленерго” укласти договір про постачання електроенергії з ДП „Житлово-комунальне господарство”, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від укладання такого договору.
Розглядаючи зазначену вимогу, суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 6 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. У разі якщо для створення можливості постачання електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані додаткові мережі (об'єкти), у договорах про постачання зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих мереж (об'єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику, інвестору витрат на їх будівництво. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено приписами статті 181 Господарського кодексу України, зокрема господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Позивачем до позову додано проект договору про постачання електричної енергії №1779 від 2010р., який він просить зобов'язати укласти з відповідачем в редакції ДП „Житлово-комунальне господарство” ВАТ „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева”.
Разом з цим, позивачем не додано жодного доказу (поштова квитанція, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення, відмітка про отримання на супровідних документах, належним чином оформлені супровідні документи тощо) в підтвердження направлення (вручення) проекту цього договору електропостачальнику - відповідачу по справі.
Посилання позивача на те, що доказом вручення відповідачу спірного проекту договору є супровідний лист від 22.11.2010р. №523 (оригінал якого досліджено у судовому засіданні) судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Із змісту даного листа вбачається, що позивач просить надати договір №10/13 від 20.03.2001р. для його коригування (із виправленням номеру договору, а саме, викреслено та написано рукописним текстом: „проект договору №1779 10р.”). Тобто, даний лист свідчить не про вручення проекту договору, а фактично є заявою про отримання договору.
Будь-якого іншого доказу надання відповідачу проекту спірного договору для підписання відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України позивачем не надано.
Крім того, відповідачем спростовано факт отримання від позивача проекту вищевказаного договору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених вище обставин, дослідивши всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів направлення відповідачу проекту спірного договору, тобто, позивач не дотримався передбаченої діючим законодавством процедури укладення господарських договорів, і іншого позивачем не доведено.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що законодавець пов'язує право ініціюючої сторони на звернення до суду із позовом про спонукання до укладення господарського договору лише після дотримання процедури укладення господарських договорів (направлення іншій стороні проекту договору) або у разі ухилення іншої сторони від укладання обов'язкового для сторін правовідносин господарського договору, тобто передбачено обов'язкове звернення будь-якою із сторін правовідносин із проектом такого договору до іншої сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивачем не доведено факту звернення до відповідача з проектом договору.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі приписів Конституції України, ст.ст. 15, 16, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 179, 181, 275 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Житлово-комунальне господарство” Відкритого акціонерного товариства „Краматорського металургійного заводу ім. Куйбишева” м.Краматорськ відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в передбаченому діючим законодавством порядку.
Повний текст рішення підписаний 28.03.2011р.
Головуючий суддя Сгара Е.В.
Суддя Сковородіна О.М.
Суддя Курило Г.Є.