ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02 лютого 2011 р. Справа № 25/43
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Валєєвої Т.Е., судді Рочняк О.В., судді Шкіндера П.А.,
при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Дятьківці" (вул. Заводська, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 20 311,00 грн. заборгованості та збитків,
за участю представників сторін:
від позивача: Мокляк Г.Я. - юрисконсульт (довіреність №21 від 17.01.11);
від відповідача: не з'явилися,
Відкрите акціонерне товариство "Дятьківці" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 311,00 грн., з яких 10 166,00 грн. вартості неповернутої тари та 10 145,00 грн. збитків, а також судових витрат у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оплачено поставлену продукцію, однак не повернуто зворотну тару багаторазового використання.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2010 р.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2010 р. та від 25.11.2010 р. відкладено розгляд справи на 25.11.2010 р. та на 09.12.2010 р.
09.12.2010 р. судове засідання не відбулося внаслідок перебування судді Валєєвої Т.Е. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2010 р. призначено справу до розгляду на 24.12.2010 р.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2010 р. відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 19.01.2011 р.
Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2010 р. справу передано на розгляд колегії у складі 3-х суддів: головуючого судді Валеєєвої Т.Е., судді Рочняк О.В., судді Шкіндера П.А.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.01.2011 р. відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 02.02.2011 р.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в жодне судове засідання на вимогу суду не з'явилися, вимоги суду не виконали, відзив на позов та докази, що його підтверджують суду не подали.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. №№2, 80, 94, 112), за адресою його місцезнаходження, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. №50), суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що за усною домовленістю між сторонами позивач поставляв відповідачу пивобезалкогольну продукцію виробництва акціонерного товариства "Оболонь" в зворотній тарі багаторазового використання.
Як стверджує позивач та не спростовано під час розгляду справи відповідачем, отримавши пивобезалкогольну продукцію, відповідач не повернув зворотну тару багаторазового використання в повному обсязі, а саме у кількості 20 820 шт. пляшок по ціні 0,25 грн. без ПДВ на суму 5 205,00 грн. та 13 шт. кег по ціні 400,00 грн. без ПДВ на суму 5 200,00 грн.
Водночас відповідач повернув позивачу більше ящиків, ніж отримав, на 116 шт. на суму 2 320,00 грн., у зв'язку з чим позивач зарахував вказану суму в погашення заборгованості за зворотну тару багаторазового використання (пляшки).
За таких обставин позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача вартості лише 13 087 шт. пляшок по ціні 0,30 грн. з ПДВ на суму 3 926,00 грн. та 13 шт. кег по ціні 480,00 грн. з ПДВ на 6 240,00 грн., відтак на загальну суму 10 166,00 грн.
Факт отримання протягом червня - жовтня 2009 року відповідачем пивобезалкогольної продукції в зворотній тарі багаторазового використання (кегах та пляшах) вказаної кількості підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. №№10-30).
Також, як вбачається з прибуткових касових ордерів (а.с. №№101-108) та картки клієнта-відповідача (а.с. №№33-35) отриману пивобезалкогольну продукцію відповідач оплатив.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу, зокрема, з правочинів.
Згідно із ч. 1 ст. 202 наведеного кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги факт того, що позивачем відпущено продукцію в зворотній тарі, а відповідачем її прийнято та оплачено одержану продукцію, у нього виникло зобов'язання повернути зворотну тару багаторазового використання.
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 658 Цивільного кодексу України товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки.
Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затвердженими наказом Міндержресурсів України від 16.06.1992 р. №15 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.1992 р. №174, із змінами і доповненнями (далі - Правила), регулюються взаємовідносини відправників і одержувачів (незалежно від форм власності) продукції і товарів з питань застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання.
Пунктом 3 Правил передбачено, що після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання (спеціалізовані контейнери, тара-обладнання, тара багаторазового використання, допоміжні пакувальні засоби і пакувальні тканини, універсальні контейнери, що належать окремим підприємствам і організаціям) підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачене цими Правилами або договором.
Відповідно до п. 4 Правил засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30-денний строк, якщо інший строк не передбачений спеціальними нормами цих Правил.
Однак, пунктом 72 Правил визначено, що скляна тара вітчизняного та імпортного виробництва, що має заставну ціну, а також дерев'яні і полімерні ящики, металеві корзини підлягають поверненню у такі строки: з-під вина, горілки, лікеро-горілчаних виробів, мінеральних вод, пива і безалкогольних напоїв - у строки, вказані в додатку N 2 цих Правил.
Отже, Додатком №2 Правил передбачені інші строки повернення скляної і супутньої їй транспортної тари з-під вина, горілки, лікерогорілчаних виробів, мінеральної води, пива і безалкогольних напоїв, відповідно до положень якого тара з-під пива повертається від покупців, в залежності від кварталу, в якому отримана продукція, але не більше ніж протягом 60 днів.
При цьому, пунктом 4 Правил встановлено, що обчислення строку повернення починається з дня одержання продукції і товарів у засобах упаковки багаторазового використання від транспортної організації, або з часу прийому її на складі відправника чи на складі одержувача у встановлений строк, якщо інший порядок відліку строку не встановлений цими Правилами.
Згідно із п. 95 Правил, у випадках втрати засобів упаковки багаторазового використання, окрім штрафу, сплачується і їх вартість.
Отже, у випадку втрати, в т.ч. неповернення засобів упаковки багаторазового використання, одержувач сплачує постачальнику їх вартість.
Приписами п. 4.6 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин та подання позову, встановлено, що вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.
Таким чином, в разі неповернення зворотної тари більше ніж 12 місяців, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця вартість тари з урахуванням податку на додану вартість.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконання вимог суду позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків, що становлять предмет позову (а.с. №№82-88), однак відповідач вимоги суду не виконав та звірку взаєморозрахунків не провів.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про повернення зворотної тари багаторазового використання, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з чим, суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення зворотної тари багаторазового використання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем з оплати її вартості.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 10 166,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги полягають також у стягненні з відповідача збитків за неповернення тари на загальну суму 10 145,00 грн., з яких 785,00 грн. збитків по пляшці та 9 360,00 грн. збитків по кегах, посилаючись на те, що відповідно до наказу позивача від 02.07.2010 р. на підприємстві здійснена переоцінка пляшки з 0,30 грн. на 0,36 грн., а договором купівлі-продажу від 01.03.2010 р. №17, укладеним між позивачем (покупець) та ЗАТ "Оболонь" (продавець), від якого позивач отримує продукцію, в тому числі кегове пиво, передбачено, що в разі неповернення кеги позивач повинно відшкодувати ЗАТ "Оболонь" її вартість у розмірі 1 200,00 грн. з ПДВ.
Згідно зі ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої сторони.
Отже, договір купівлі-продажу від 01.03.2010 р. №17, укладений між позивачем та ЗАТ "Оболонь", не може створювати обов'язки для відповідача, який не є його стороною.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість пляшок та кег (без ПДВ) була визначена сторонами у відповідних видаткових накладних, а заявлені збитки становлять різницю між погодженою сторонами вартістю пляшок і кег та вартістю пляшок і кег, визначеною позивачем внаслідок самостійної їх переоцінки та взяття на себе договірних зобов'язань з ЗАТ "Оболонь".
У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та вказаними збитками, а відтак і наявність підстав для застосовування цивільно-правової відповідальності у вигляді їх відшкодування.
За таких обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 145,00 грн. збитків є необгрунтовними та задоволенню не підлягають.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 511, 526, 658 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 43, 49, 75, 83-85, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов відкритого акціонерного товариства "Дятьківці" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 311,00 грн. заборгованості та збитків задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Дятьківці" (вул. Заводська, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 13640534) 10 166,00 грн. (десять тисяч сто шістдесят шість гривень) основного боргу, 101,66 грн. (сто одну гривню шістдесят шість копійок) державного мита, 118,12 грн. (сто вісімнадцять гривень дванадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 10 145,00 грн. збитків) відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Т.Е. Валєєва
Суддя О.В. Рочняк
Суддя П.А. Шкіндер
Повне рішення складено 04.03.2011 р.