ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 лютого 2011 р. Справа № 25/58
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Чверенчук Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
(вул. Лєскова, 9, Печерський район, м. Київ, 01011; вул. Незалежності, 19, м. Івано-Франківськ, 76000)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 8 962,99 грн. заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Лисенко В.В. - головний юрисконсульт управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів (довіреність № 216 від 30.03.2010 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець (паспорт серія НОМЕР_2 від 03.06.1997 р.),
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14 526,10 грн. заборгованості, а також судових витрат у справі.
Позов мотивований невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту за договором овердрафту.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.12.2010 р.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2010 р. відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 13.01.2011 р.
У судових засіданнях 13.01.2011 р. та 27.01.2011 р. оголошено перерву до 27.01.2011 р. та 03.02.2011 р. відповідно.
03.02.2011 р. представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№966/11-с вх від 03.02.2011 р.) у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача 8 962,99 грн. заборгованості, з яких 7 756,65 грн. основної заборгованості, 916,91 грн. заборгованості за відсотками та 289,43 грн. пені за відсотками (а.с. №85).
Представником відповідача підтримано клопотання позивача про зменшення позовних вимог та заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці у зв'язку з важким фінансовим становищем (вх.№967/11-с вх від 03.02.2011 р.) (а.с. №86), проти якого не заперечує представник позивача.
Враховуючи диспозитивний характер ст. 22 ГПК України, яка передбачає право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вбачає в наявності правові підстави для розгляду справи відповідно до змінених позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
18.02.08 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (банк) укладено договір овердрафту № 015/14-10/93 (далі - Договір) у 2 частинах (а.с. №№9-15).
Відповідно до п. 1.1 частини ІІ Договору банк надає позичальнику овердрафт в межах ліміту, визначеного у частині І Договору, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у Договорі.
Згідно із п. 4 частині І Договору овердрафтом є банківська послуга з надання позичальнику фінансового кредитування для поповнення обігових коштів позичальника на поточному рахунку, а кредитом визнаються кредитні кошти чи їх відповідна частина, які надаються позичальнику в рамках овердрафту однією сумою чи частина в розмірі та на умовах, визначених Договором.
Пунктом 2 частини І Договору, з урахуванням значення термінів, визначених в п. 4 частині І Договору, передбачено, що банк надає позичальнику овердрафт, а позичальник приймає його на наступних умовах:
- ліміт овердрафту (максимальна сума кредиту, яку позичальник може одночасно використати на основі Договору) - 13 000,00 грн.;
- валюта кредиту - гривня;
- цільове використання овердрафту - на поповнення обігових коштів;
- строк надання овердрафту - до 17 лютого 2009 року;
- строк траншу (максимальний період, починаючи з дня надання кредиту або його частини до дня повного погашення заборгованості) - не більше 30 календарних днів.
Відповідно до п. 1.6.1 частини ІІ Договору сума кредиту (траншу), виданого в рамках овердрафту, підлягає поверненню не пізніше 30 календарного дня з дня видачі такого кредиту (траншу), а у разі, якщо на момент надання кредиту (траншу), існувала заборгованість позичальника перед банком, - з дня виникнення такої існуючої заборгованості.
Також, за п.п. 1.5.2, 1.5.2.1 частини ІІ Договору банк має право на договірне списання коштів з рахунків позичальника для виконання боргових зобов'язань за Договором і таке доручення підлягає виконанню банком за умови настання строку виконання боргових зобов'язань.
При цьому, в силу п. 2.3.4 частини ІІ Договору протягом строку дії Договору позичальник зобов'язаний щомісячно проводити по власному поточному рахунку 100% своїх безготівкових розрахунків і власних грошових оборотів.
У п. 1.5 частини ІІ Договору сторони погодили, що при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов'язань, банк спрямовує такі кошти в погашення боргових зобов'язань в такій черговості:
прострочені проценти за користуванням кредитом;
проценти нараховані на прострочену до сплати суму кредиту;
прострочена до повернення сума кредиту;
пеня за несплату в строк процентів;
пеня за неповернення в строк суми кредиту;
термінові проценти за користування кредитом;
сума основного боргу за кредитом.
Відповідно до п. 1.4.1.2 частини ІІ Договору проценти нараховуються на фактичну суму наданих кредитних коштів і за фактичний час користування таких коштів, включаючи день видачі та виключаючи день погашення.
Згідно із п. 4.1.3 частини ІІ Договору, у разі перевищення позичальником терміну безперервного дебетового сальдо, автоматично встановлюється підвищена відсоткова ставка за овердрафтом у розмірі, вказаному у частині І Договору.
Отже, внаслідок перевищення користування позичальником наданими кредитними коштами (траншом), в т.ч. будь-якої її частини, більше тридцяти днів застосовується підвищена відсоткова ставка.
Пунктом 3 частини І Договору встановлено, що базова відсоткова ставка становить 18 % річних, а підвищена - 40 % річних.
Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання Договору позивачем та часткового виконання Договору відповідачем підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за період з 21.02.2008 р. по 05.01.2011 р. (а.с. №39).
У зв'язку з закінченням строку надання овердрафту, 18.02.2009 р. надання кредиту припинилося та залишок заборгованості у розмірі 12 740,86 грн. в порядку договірного списання заборгованості відповідно до меморіального ордеру №2 від 18.02.2009 р. (а.с. №38) винесений на рахунок прострочення.
Водночас, з вищеказаної виписки з банківського рахунку відповідача вбачається, що відповідач припинив повернення кредиту з 06.05.2010 р. та заборгованість за кредитом складає 7 756,65 грн. (а.с. №39 в кінці виписки).
Враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості за відсотками під час розгляду справи відповідно до платіжних доручень від 20.12.2010 р. (а.с. №78) та згідно із розрахунком заборгованості (а.с. №№79-83), правильність якого перевірена судом, заборгованість відповідача за відсотками станом на 03.02.2011 р. становить 916,91 грн.
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (позикодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про сплату заборгованості за Договором, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні, що не заперечує відповідач.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 7 756,65 грн. заборгованості за кредитом та 916,91 грн. заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).
Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).
У п. 4.1.1 частини ІІ Договору передбачено, що за порушення строків повернення суми відсотків за користування кредитними коштами, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. №№79-83), правильність якого перевірена судом, позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення строків повернення відсотків за період з 08.08.2010 р. по 02.02.2011 р. у розмірі 289,43 грн.
Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом, позовні вимоги в частині стягнення 289,43 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду на три місяці у зв'язку з важким фінансовим становищем, проти якого не заперечує позивач (а.с. №86).
Враховуючи обставини справи та беручи до уваги ступінь виконання зобов'язань відповідачем, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, підтримане позивачем, та відстрочити виконання рішення суду строком на 3 місяці.
Відповідно до ст. 46 ГПК України державне мито визначається виходячи з ціни позову.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 549, 629, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230 -231 Господарського кодексу України, ст. ст. 82, 22, 43, 49, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 8 962,99 грн. заборгованості задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Незалежності, 19, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 20551707) 7 756,65 грн. (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень шістдесят п'ять копійок) заборгованості за кредитом, 916,91 грн. (дев'ятсот шістнадцять гривень дев'яносто одну копійку) заборгованості за відсотками, 289,43 грн. (двісті вісімдесят дев'ять гривень сорок три копійки) пені за відсотками, 102,00 грн. (сто дві гривні) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення суду строком на 3 місяці.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.Е. Валєєва
Повне рішення складено 04.03.2011 р.