Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" березня 2011 р. Справа № 5023/1075/11
вх. № 1075/11
Суддя господарського суду Яризько В.О.
при секретарі судового засідання Лобода Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Швець Р.П. (дов.)
розглянувши справу за позовом ЗАТ "Люботинський завод "Продтовари", м. Люботин Харківської області
до ПП "Укр.Будпром-сервіс", м. Люботин Харківської області
про визнання недійсним договору
Позивач, ЗАТ "Люботинський завод "Продтовари", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПП "Укр.Будпром-сервіс", про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 02/08 від 02 серпня 2010 року.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 17.03.2011р. об 11:30 год.
У судовому засіданні 03.03.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за період дії договору до 31 грудня 2010 року продавець (відповідач) поставив на адресу покупця (позивач) сировину та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів на загальну суму 54813710,64 гривень, що підтверджується актом взаємних розрахунків між підприємствами. Заборгованість покупця перед продавцем на сьогодні становить 16091626,84 гривень.
20 грудня 2010 року на адресу позивача надійшов лист-претензія від відповідача, в якому йдеться про неналежне виконання закритим акціонерним товариством "Люботинський завод "Продтовари" своїх обов'язків за договором купівлі-продажу № 02/08 від 02 серпня 2010 року в частині виконання зобов'язань покупця щодо своєчасного повернення на адресу відповідача тари, а саме деревинних піддонів під пляшки. У зв'язку з викладеним, продавець у листі-претензії ставить під сумнів ділову репутацію закритого акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари".
Позивач вважає, що вимога щодо повернення тари суперечить умовам договору, а крім того посягає на особисті немайнові права підприємства позивача.
У судове засідання 17.03.2011р. позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повноважний представник позивача був повідомлений під розписку в судовому засіданні 03.03.2011р.
Суд вважає, що нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду справи, тому розглядає справу за наявними документами.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечує та вказує, що обставини, про які зазначив позивач не є підставами для визнання договору недійсним.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
02 серпня 2010 року між закритим акціонерним товариством "Люботинський завод "Продтовари" (позивач, покупець) та Приватним підприємством "Укр.Будпром-сервіс" (відповідач, продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 02/08.
За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався продати, а позивач, відповідно, прийняти та оплатити сировину та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів (п.1.1 Договору).
У відповідності до п. 2.3. Договору ціна, кількість та асортимент товарно-матеріальних цінностей вказуються в накладних на поставлений товар, які є додатками до договору; відповідно до п.2.1 Договору оплата товару здійснюється за договірними цінами.
Відповідно до п.6.1 Договору даний договір діє до 31.12.2010р.
Додатковою угодою № 1 від 28.12.2010р. строк дії договору був продовжений до 01.04.2011р.
За період дії договору відповідач поставив на адресу покупця сировину та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів на загальну суму 54813710,64 гривень, що підтверджується наданими відповідачем витратними накладними та актом взаємних розрахунків між підприємствами, який підписаний обома сторонами. Заборгованість позивача перед відповідачем на теперішній час становить 16091626,84 гривень, що не заперечується позивачем.
Позивач підтверджує, що на виконання умов спірного договору отримав від відповідача товар належної якості за узгодженими цінами.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови, викладені в договорі купівлі-продажу № 02/08 від 02 серпня 2010 року були визначені та погоджені сторонами. Вказаний договір містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.
Письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, дотримана.
Як було доведено представником відповідача у судовому засіданні та знайшло своє відображення у наданих до матеріалів справи письмових доказах, вказаний договір було складено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписано уповноваженими представниками юридичних осіб, первинні документи, що були оформлені сторонами у процесі виконання договору купівлі-продажу № 02/08 від 02 серпня 2010 року, були оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення Міністерства Фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Таким чином, суд дійшов висновку, що правові відносини, що виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу № 02/08 від 02 серпня 2010 року відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів купівлі-продажу та поставки, а зміст вказаного договору не суперечить діючому законодавству України і не порушуює публічний порядок та були спрямовані на реальне настання правових наслідків
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору.
Вимога щодо повернення тари не є підставою для визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Яризько В.О.
Повний текст рішення підписаний 21.03.2011р.