"11" березня 2011 р.Справа № 16/5/5022-103/2011(2/43-654)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянув справу
За позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2).
до відповідача Комунальне автотранспортне підприємство, вул. Рєпіна, 14, м. Тернопіль.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 -представник, довіреність №5 від 15.06.2010 року.
відповідача: Шаварський В.К. - представник, довіреність № 23, від 18.02.2011 року,
Стасюк Н.Г. - представник, довіреність №22, від 18.02.2011 року,
Островська О.Н. - представник, довіреність №21 від 18.02.2011 року.
Суть справи: Ухвалою суду від 21.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 04.03.2011 року на 15 год. 00 хв., у відповідності до п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2011 року оголошувалась перерва до 11.03.2011 року до 14 год. 00 хв. для ознайомлення судом з поданими позивачем матеріалами.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального автотранспортного підприємства, вул. Рєпіна, 14, м. Тернопіль про cтягнення 25811 грн. 40 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 49157 грн. 06 коп. штрафних санкцій, судових витрат.
Позивачем до матеріалів справи подано письмову заяву №57 від 03.03.2011 року про збільшення позовних вимог, в якій станом на 27.01.2011 року сума процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 1212 ЦК України та сума штрафних санкцій нарахованих позивачем відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України складає 86976 грн. 60 коп., з яких: 30621 грн. 79 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами; 47103 грн. 19 коп. інфляційні за період прострочення; 9260 грн. 62 коп. три проценти річних, які позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на кори сть позивача 871 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Подання такої заяви не суперечить чинному законодавству, а відтак суд розглядає справу з врахуванням поданої позивачем заяви.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повній мірі.
В судове засідання з'явилися представники відповідача, заперечили проти позовних вимог повністю.
Від відповідача до матеріалів справи поступив відзив № 19 від 17.02.2011 року на позов, в якому відповідач зазначає, зокрема, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Також відповідачем подано доповнення 2 до відзиву від 17 лютого 2011 року по справі, в якому, зокрема, зазначає, що ним добровільно, добросовісно та повністю виконано рішення господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2007 року у справі № 7/3-79, прострочення зобов'язання допущено не підприємством, а СПД ОСОБА_1, зазначає також, що за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами не є неустойкою, чи штрафною санкцією, а тому їх нарахування є безпідставним, жодний договір щодо їх нарахування не укладався, відтак, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В ході розгляду справи представнику позивача та представникам відповідача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача та представників відповідача.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
25 лютого 2005 року між Комунальним автотранспортним підприємством обласної ради, як “Орендодавцем” в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі статуту, з однієї сторони, та Приватним підприємцем ОСОБА_1, як “Орендарем”, було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого “Орендодавець” передає, а “Орендар” приймає в строкове платне користування приміщення майстерня АДРЕСА_3 приміщення гаражно-складського типу. Приміщення передається в оренду з метою проведення реконструкції та подальшому використанню приміщення для ремонту автомобілів.
Згідно пункту 2.1 розділу 3 договору "Орендар" вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
У відповідності до пункту 7.4 розділу 7 договору "Орендодавець" зобов'язався відшкодувати "Орендареві" вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого приміщення, за наявності дозволу "Орендодавця" на такі поліпшення, в межах суми збільшеної вартості орендованого приміщення в результаті таких поліпшень.
Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.01.2007 року у справі № 7/3-79 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Комунального автотранспортного підприємства про стягнення 114391 грн. заборгованості за виконані роботи по ремонту майстерні, розміщеної по АДРЕСА_3, встановлено наступне:
- приміщення передане відповідно до п. 2.1 умов договору, по акту прийому -передачі від 25.02.2005р. в якому членами комісії (представниками сторін) засвідчено, що приміщення передається в стані не придатному для його використання, так як стіни, стелі приміщення, підлога, двері потребують ремонту, а труби водопостачання та каналізації, система електропостачання та опалення заміни, які "Орендар" погодився провести за свої кошти з подальшим їх відшкодуванням;
- згідно п. 7.4. договору "Орендодавець" взяв на себе зобов'язання відшкодувати "Орендареві" в межах суми збільшеної вартості орендованого приміщення вартість зроблених останнім невід'ємних поліпшень, за наявності дозволу на такі поліпшення орендованого приміщення;
- "Орендарем" в межах дії договору та за погодженням "Орендодавця" та власника майна здійснено поліпшення орендованого майна, в результаті чого збільшилася його вартість на суму 114391 грн.;
- в процесі передачі виконаних робіт, "Орендарем" проведена експертиза фактичної вартості зроблених приміщень, яка згідно висновку експертного будівельно -технічного дослідження № 564 від 16.05.2006 р., проведеного Тернопільським відділенням Київського науково -дослідного інституту судових експертиз, складає 114391 грн.;
- виконані роботи прийнятті комісійно 22.05.2006р про що складено акт приймання виконаних робіт , який підписаний представниками сторін (членів комісії) без заперечень.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.01.2007 року у справі № 7/3-79 позов Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача -Комунального автотранспортного підприємства 114391 грн. заборгованості та 1143 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
09 лютого 2007 року господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання рішення суду від 30.01.2007 року по справі № 7/3-79 та стягнення з відповідача -Комунального автотранспортного підприємства 114391 грн. заборгованості та 1143 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2011 року Другим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області № 7/3-79, виданого 09.02.2007 року у зв'язку зі сплатою боржником -Комунальним автотранспортним підприємством боргу у сумі 115652 грн. на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі статтями 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу за порушення грошового зобов'язання -47 103 грн. 19 коп. інфляційних втрат за період з 01.04.2007 року по 27.01.2011 року за весь час прострочення.
Перерахувавши суму інфляційних втрат з урахуванням вищенаведених положень, суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 47103 грн. 19 коп. інфляційних втрат, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 9260 грн. 62 коп. -3% річних за період з 01.04.2007 року по 27.01.2011 року .
Суд, перерахувавши суму 3% річних з урахуванням вищенаведених положень, задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 9260 грн. 62 коп. -3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на виконання рішення суду № 7/3-79 перерахував позивачу кошти:
-по платіжному дорученню №82 від 13.02.207 року в сумі 15000;
-по платіжному дорученню №114 від 03.03.2007 року в сумі 20000 грн;
-по платіжному дорученню №219 від 27.01.2011 року в сумі 80652 грн.
З врахуванням ст.534 Цивільного кодексу України грошові кошти які поступили на рахунок позивача від відповідача в сумі 35000 грн були зараховані позивачем: в погашення витрат на одержання виконання в сумі 1143 грн сплаченого позивачем державного мита та 118 грн сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; решту суми, яка залишилась, в розмірі 33739 грн в рахунок погашення основної суми боргу. Залишок несплаченої суми заборгованості станом на 01.04.2007 року склав 80652 грн.
Таким чином, позивач провів свій розрахунок позовних вимог за період з 01.04.2007 року по 27.01.2011 року (дата останньої проплати) на 80652 грн - суму основної заборованості відповідача (без врахування сплаченого позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Позивач також нарахував відповідачу 30621 грн. 79 коп. грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.04.2007 року по 27.01.2011 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, жодний договір, який би містив положення про такий вид відповідальності сторін, як проценти за користування чужими грошовими коштами, а також їх розмір, між сторонами не було укладено; крім того законом або іншим актом цивільного законодавства, які б регулювали дані правовідносини, не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами,а відтак, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 30621 грн. 79 коп. грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, такими, що безпідставно заявлені та до задоволення не підлягають.
У відзиві № 19 від 17.02.2011 року на позов ОСОБА_1 від 13 квітня 2010 року № 13, заяву про уточнення позовних вимог від 7 травня 2010 року № 21, заяву про збільшення позовних вимог від 27 травня 2010 року № 26 відповідач зазначає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав: у лютому-березні 2007 року підприємство добровільно перерахувало на користь підприємця 35000 грн., в подальшому відповідно до ч. 3 ст. 778 ЦК України сторони дійшли згоди про зарахування вартості покращень в рахунок наступних платежів по орендній платі за користування ОСОБА_1 приміщеннями майстерень №№ 1,2, площею 168 кв. м. та 66,8 кв. м., відповідно, переданих йому по актах прийому-передачі, на підставі договорів оренди від 25 лютого 2005 року, 20 березня та 15 листопада 2006 року, на виконання цієї домовленості Комунальне автотранспортне підприємство самостійно провело оплату, передбачених договорами оренди комунальних платежів в сумі 180675 грн. 33 коп., а також 50% зарахованої орендної плати відраховано до обласного бюджету в сумі 34371 грн. 25 коп. Відповідач також зазначає у даному відзиві про те, що не зважаючи на користування орендованими приміщеннями без внесення орендної плати, домовленості щодо зарахування вартості покращень в рахунок орендної плати та її дотримання відповідачем, ОСОБА_1 в січні 2010 року пред'явив наказ від 09 лютого 2007 року у справі № 7/3-79 до виконання та подав позов про стягнення річних, втрат від інфляції та відсотків за користування чужими грошовими коштами. Відповідач також стверджує, що порушення зобов'язання мало місце зі сторони підприємця ОСОБА_1, коли він, незважаючи на усну угоду щодо зарахування вартості покращень в рахунок орендної плати та її дотриманні відповідачем, пред'явив вказаний наказ до виконання в другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції.
03 березня 2011 року відповідач подав Доповнення № 35 від 03.03.2011 року до відзиву від 17 лютого 2011 року на позовну заяву ОСОБА_1 від 13 квітня 2010 року № 13, заяву про уточнення позовних вимог від 7 травня 2010 року № 21, заяву про збільшення позовних вимог від 27 травня 2010 року № 26, заяву про уточнення позовної заяви щодо предмету спору від 18 лютого 2011 року № 50 у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), в якому зазначає наступне: твердження позивача про те, що Комунальне автотранспортне підприємство безпідставно набуло та зберігало грошову компенсацію вартості проведеного ним капітального ремонту та часткової реконструкції орендованого приміщення-майстерні не відповідає дійсності, оскільки між позивачем та підприємством існувала домовленість про зарахування вартості покращень в рахунок наступних платежів по орендній платі за користування ОСОБА_1 приміщеннями майстерень №№ 1,2 , площею 168 кв. м (капітальний ремонт якої було проведено) та 66,8 кв. м. Підприємство добросовісно виконало своє зобов'язання -зарахувало вартість проведеного ремонту та реконструкції в рахунок орендних платежів.
11 березня 2011 року відповідач подав Доповнення 2 до відзиву від 17 лютого 2011 року по справі, в якому, зокрема, зазначив, що ним добровільно, добросовісно та повністю виконано рішення господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2007 року у справі № 7/3-79, прострочення зобов'язання допущено не підприємством, а СПД ОСОБА_1, повідомив також, що за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами не є неустойкою, чи штрафною санкцією, а тому їх нарахування є безпідставним, жодний договір щодо їх нарахування не укладався, відтак, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Суд критично оцінує доводи, наведені відповідачем у зазначених вище Відзиві № 19 від 17.02.2011 року на позов, Доповненні № 35 від 03.03.2011 року до відзиву від 17 лютого 2011 року на позовну заяву, Доповненні 2 до відзиву від 17 лютого 2011 року, з огляду на наступне: твердження відповідача про те, що ним здійснено зарахування вартості покращень в рахунок наступних платежів по орендній платі за користування СПД ФО ОСОБА_1 приміщеннями майстерень №№ 1,2, площею 168 кв. м. та 66,8 кв. м., відповідно, переданих йому по актах прийому-передачі, на підставі договорів оренди від 25 лютого 2005 року, 20 березня та 15 листопада 2006 року, не береться судом до уваги, оскільки зарахування відповідачем вартості проведеного ремонту та реконструкції в рахунок орендних платежів не встановлено в рішенні господарського суду Тернопільської області по справі №2/30-481 за позовом Комунального автотранспортного підприємства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська обласна рада, до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 88175 грн 14 коп заборгованості станом на 31.03.2010 року по рендній платі та комунальним платежам за оренду нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 згідно умов договорів оренди від 20.03.2006 року та від 15.11.2006 року та договору "Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю" № 1/06 від 20.03.2006 року; 9624 грн 72 коп пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за період з 22.09.2009 року по 22.03.2010 року; 30550 грн 63 коп втрат від інфляційних процесів за період з 01.02.2007 року по 28.02.2010 року та 5642 грн 88 коп річних за користування коштами з 01.02.2007 року по 28.02.2010 року.
Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Повернути з державного бюджету України - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, -1 грн. 15 коп. державного мита як зайво сплачене. Видати довідку.
Квитанції №52 від 08 квітня 2010 року на суму 500 грн., №119 від 31 травня 2010 року на суму 250 грн, №84 від 04 березня 2011 року на суму 121 грн. залишити в справі.
Керуючись ст.ст. 43,47,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково .
2.Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства, вул. Рєпіна, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32549774, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 47103 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 9260 грн. 62 коп. - 3% річних, 563 грн. 63 коп. державного мита та 152 грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
3. В частині позовних вимог про стягнення 30621 грн. 79 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.
4. Повернути з державного бюджету України Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, -1 грн 15 коп державного мита як зайво сплачене. Видати довідку.
Квитанції №52 від 08 квітня 2010 року на суму 500 грн , №119 від 31 травня 2010 року на суму 250 грн, №84 від 04 березня 2011 року на суму 121 грн. знаходяться в матеріалах справи.
5.Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Рішення підписано: 16 березня 2011 року.
Суддя С.О. Хома