ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/311.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 7 652,03 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Снятинська Н.В. (Дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 11.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7652,03 грн. (6054,74 грн. основного боргу, 646,35 грн. пені, 950,94 грн. 30% річних) заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару відповідно до договору поставки № 3397 від 10.03.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2010р. порушено провадження у справі № 57/3 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2011р.
В зв'язку з відпусткою судді Гулевець О.В. розгляд справи № 57/3, призначений на 21.01.2011р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010р. перенесено на 28.01.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. розгляд справи № 57/3 відкладено на 11.02.2011р.
11.02.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємця згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 28.01.2011р. наявний у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала суду, якою Відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у витязі була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
10 березня 2009 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" та Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір поставки № 3397 (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Відповідачеві (Покупцеві) товар, а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору в період з 08.10.2009р. по 24.12.2009р. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" поставив Відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 6404,74 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:
- видаткова накладна № 27755 від 08.10.2009р. на суму 1222,44 грн.;
- видаткова накладна № 27756 від 08.10.2009р. на суму 1692,31 грн.;
- видаткова накладна № 29208 від 22.10.2009р. на суму 1395,29 грн.;
- видаткова накладна № 29210 від 22.10.2009р. на суму 795,23 грн.;
- видаткова накладна № 35119 від 24.12.2009р. на суму 1299,47 грн.
Відповідно до п. 9.1. Договору Відповідач (Покупець) зобов'язувався оплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару Постачальником, враховуючи дату поставки.
В порушення умов Договору Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконав зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару частково в сумі 350,00 грн.
03 червня 2010 року Позивач надіслав Відповідачу претензію про сплату заборгованості від 03.06.2010р.
Вищевказану претензію Відповідач залишив без відповіді та задоволення.
У зв'язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 6054,74 грн. - заборгованості за договором поставки № 3397 від 10.03.2009р.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару (п. 9.1. Договору), проте Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі.
Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 6054,74 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 646,35 грн. пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 10.3. Договору у випадку якщо сума, що має бути сплачені по накладній не надійшла на банківський рахунок Постачальника у строк відповідно до п. 9.1 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 646,35 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, з нього підлягають стягненню пеня в розмірі 646,35 грн.
Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача 30% штрафу від неоплаченої суми товару згідно п. 10.4 Договору в розмірі 950,94 грн.
Пунктом 10.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати Покупцем, крім виплати пені, Покупець повинен сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Досліджуючи умови Договору поставки № 3397 від 10.03.2009р. суд дійшов до висновку, що в п. 10.4 Договору йдеться про відсотки річних від простроченої суми, які сплачує боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Позивача в частині стягнення 30% річних в сумі 950,94 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.
В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14; поштова адреса: 08114, Київська обл., смт. Стоянка, Житомирське шосе, 21, логістичний центр "Вест Гейт", блок 2-Д; ідентифікаційний код 32765978; р/р 2600816307 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 6054 (шість тисяч п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. основного боргу, 646 (шістсот сорок шість) грн. 35 коп. пені, 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 94 коп. 30% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 17.02.2011р.