№ 3-250/09 p.
13 травня 2009 року смт. Межова
Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з Територіальної державної інспекції праці за ст. 41 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно
ОСОБА_1
Дата та місце народження 1965 р. н. смт. Межова
Громадянство України
Освіта середня
Сімейний стан одружений
Місце роботи ПП
Місце проживання АДРЕСА_1
16 квітня 2009 року при перевірці державним інспектором праці Вікнянською В.А. ПП ОСОБА_1 АДРЕСА_2 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" виявлені такі правопорушення:
Громадянка ОСОБА_3 знаходилася у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, згідно трудового договору укладеного від 07.09.2007 року зареєстрованого 10.09.2007 року за № 647 у Межівському центрі зайнятості та з якою було розірвано трудовий договір 31.03.2009 року, на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України (за погодженням сторін). Трудовий договір від 05.08.2005 року за № 647 було знято з реєстрації Межівського центу зайнятості 01.04.2009 року (копія трудового договору додається додатком № 1). Однак 1, 2, 3 квітня ОСОБА_3 ще працювала, звільненому працівнику були нараховані кошти в сумі 588 грн. 40 коп., але вказана сума була виплачена громадянці ОСОБА_3 14 квітня 2009 року, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України "Строки розрахунку при звільненні", згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому на підприємстві, установі, організації проводиться в день звільнення.
До акту перевірки надається ксерокопія трудової книжки ОСОБА_3 У графі З розділу "Відомості про роботу" трудової книжки ОСОБА_3 не внесено запис про найменування роботи, на яку прийнято працівника, чим порушені вимоги пункту 2.14 розділу 2 вищевказаної "Інструкції про порядок ведення трудових книжок робітників" затвердженої від 29.07.93 р. № 58 (із змінами та доповненнями).
У пункті 4 трудового договору вказано час виконання робіт, який було встановлено щоденно з 8 години до 12 години, з 13.30 години до 17.30 години.
Фактично ОСОБА_3 працювала з восьмої години ранку до 17 години вечора, а в суботу з восьмої години до чотирнадцятої години, тобто з понеділка по п"ятницю по вісім годин, в суботу по 6 годин.
Виявлено, що табелі обліку робочого часу найманого працівника ОСОБА_3 за період з вересня 2007 року на момент перевірки фактично ведуться в такому порядку: робочі дні проставлені по сім годин, у лютому 2008 р. - по 4 години в день. У березні, квітні, травні 2008 р. - по 5 годин у день, вихідні - субота, неділя. Оплата праці проводиться за фактично відпрацьований час згідно табелю обліку робочого часу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.
Таким чином, вищенаведене свідчить, що гр. ОСОБА_3 не була своєчасно попереджена про зміні суттєвих умов праці - систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановленні або відміні неповного робочого часу і іншого - працівники повинні бути попереджені не пізніше чим за два місяці, що є порушенням ч. 2 ст. 32 "Переведення на іншу роботу. Зміни суттєвих умов праці".
У пункті 3 трудового договору вказаний розмір оплати праці найманого працівника на місяць. Оплата праці найманого працівника на час укладення договору відповідала рівню мінімальної заробітної плати, яка діяла на час укладення договору, а саме 440 грн.
Але розміри мінімальної заробітної плати постійно змінюються і оплата праці, яка зазначена у трудовому договорі найманого працівника, не відповідає рівню мінімальної заробітної плати, яка діє на цей час - 605 грн., чим порушені вимоги ст. 95 КЗпП України. До укладеного трудового договору не внесено відповідні доповнення, щодо змін оплати праці найманого працівника.
За період з 2007 по квітень 2009 року досліджено, що найманий працівник, який знаходився у трудових відносинах з фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 виконувала роботу реалізатора товарів і її оплата праці ха трудовими договорами та розрахунковими відомостями по заробітній платі проводиться у розмірі мінімальної заробітної плати, чим порушені вимоги ст. 95 КЗпП України та ст. 3 "Мінімальна заробітна плата" Закону України "Про оплату праці" за якими визначено, що "мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці."
Тому умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, являються недійсними, згідно вимог ст. 9 КЗпП України.
Встановлено, що в трудовому договорі з ОСОБА_3 було обумовлено оплату праці у розмірі мінімальної заробітної плати встановленої чинним законодавством України про працю, являються недійсними, згідно вимог ст. 9 КЗпП України.
Встановлено, що у трудовому договорі з ОСОБА_3 було обумовлено оплату праці у розмірі мінімальної заробітної плати встановленої чинним законодавством. Під час укладання трудового договору з ОСОБА_3 станом на 07 вересня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати складав- 440 грн.
Фактично за березень місяць 2009 року ОСОБА_3 була нарахована заробітна плата в розмірі 517 грн. Але підприємцем не були внесені зміни до укладеного трудового договору з ОСОБА_3 щодо її оплати праці, що являється безпідставним нарахуванням вищевказаної суми. Ніякі інші документи підтверджуючі про підстави щодо збільшення оплати праці ОСОБА_3 до перевірки не надані.
Заробітна плата працівника піднімалася згідно росту мінімальної заробітної плати згідно чинного законодавства від 01.10.07р., 01.01.08р., 01.04.08р., 01.10.08 p., 01.12.08 р. У підприємця не проведена індексація грошових доходів громадян за грудень 2007 p., січень-березень, липень-вересень місяці 2008 p., чим порушено вимоги ст. 33 ЗУ "Про оплату праці".
У розділі 5 трудового договору ОСОБА_3 "Вихідні дні" вказано вихідний день -неділя, другого вихідного ОСОБА_3 не було надано, чим порушено вимоги ст. 67 КЗпП України "Вихідні дні".
У розділі 6 "Тривалість та час надання щорічної відпустки" трудового договору ОСОБА_3 вказано лише тривалість щорічної відпустки 24 календарних дні, за період роботи ОСОБА_3 з вересня 2007 p. по квітень 2009 p. чергова відпустка не надавалася і фактично не була використана, чим порушено вимоги ст. 79 КЗпП України, а також вимоги наказу № 260 від 08.06.2001 року "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою", , тим самим скоїв правопорушення передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП.
ОСОБА_1 визнав факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи вище викладене на підставі ст. 41 ч. 1 КУпАП та керуючись ст. ст. 221, 249, 252, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, -
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області або в порядку, визначеному КУпАП протягом 10 діб з моменту її винесення.