Справа № 2-а-5198/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
16 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Глоти Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивач : Зінченко Д.В
відповідач (апелянт) : Данільцев Ю.М., Роздобутько П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
16 грудня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Липовецьке відділення) № 0000272301/0 від 06 грудня 2010 року на суму податкового зобов'язання в розмірі 3 898 634 грн. 00 коп.
14 лютого 2011 року Іллінецька МДПІ звернулась до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі № 2-а-5198/10/0270 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача Зінченко Д.В. апеляційну скаргу відповідача не визнав, надав суду письмові заперечення на неї в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року без змін. В запереченнях посилається на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Представники Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції підтримали доводи апеляційної скарги та просили суду задовольнити її.
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 31 серпня 2010 року по 19 листопада 2010 року відповідач проводив перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року
Підчас проведення перевірки було встановлено порушення п. п. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4, п. п. 5.2.1., п. 5.2, п. п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.6. п. п. 5.7.1. п. 5.7., п. 5.9. ст.. 5, п. п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п. 8.3. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, які відповідач зафіксував актом про результати планової виїзної перевірки № 17/23/32513287 від 24.11.2010 року.
Відповідно до п. 3.1.1. акту перевірки, позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 38 354 990 грн.. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу відповідачем встановлено його завищення в сумі 684 536 грн.
Відповідно до п. 3.1.2. акту перевірки, позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано валові витрати у сумі 35 550 055 грн.. Перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення всього в сумі 10 177 539 грн. Також позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано амортизаційні відрахування в сумі 2 645 857 грн. Перевіркою встановлено їх заниження в сумі 79 323 грн.
В враховуючи допущені порушення та на підставі акту перевірки відповідач 06 грудня 2010 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0, яким визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 3 898 634 грн. 00 коп., у тому числі за основним зобов'язанням -2 353 420 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями -1 545 214 грн. 00 коп..
Позивач не погодився з висновками акту і рішенням відповідача та звернувся з позовом про скасування рішення, в якому вказав, що відповідач при перевірці і визначенні податкового зобов'язання не врахував витрати позивача на вирощування сільськогосподарської продукції та витрати по незавершеному виробництві понесені у податкових періодах 2007 та 2008 років.
Дослідивши підстави визначення податкового зобов'язання, Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що вони не відповідає законодавству України з питань оподаткування, в зв'язку з нищевикладеним.
Відповідно до пункту 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами”.
Відповідно до підпункту 11.3.1. пункту 11.3. ст. 11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
При отриманні оплати або відвантаження товарів (виконання робіт, послуг) - колишній платник ФСП повинен відобразити валовий дохід, адже у платника податку на прибуток відбулася одна з подій, передбачених у п. п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.
Для визначення прибутку, що є об'єктом оподаткування платник податків відповідно до пункту 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР має зменшити суму валового доходу на суму валових витрат, визначених ст. 5 Закону та суму амортизаційних відрахувань, визначених відповідно до ст. ст. 8 і 9 цього Закону.
Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР).
Відповідно до підпункту 11.2.1. пункту 11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Витрати, понесені позивачем у податкових періодах 2007 та 2008 років на вирощування сільськогосподарської продукції, що була реалізована ним у 2009 році склали 11 304 876 грн. 49 коп., що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Коли витрати позивача на вирощування сільськогосподарської продукції у 2007 та 2008 роках, яка була реалізована ним у 2009 році підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, відповідач зобов'язаний був врахувати ці витрати при визначенні чистого прибутку, який є об'єктом оподаткування саме в 2009 році, оскільки саме в цей податковий період у позивача відбулись події, передбачені підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. ст. 11 Закону. Однак в даному випадку відповідач цих витрат не врахував і обклав податком валові доходи позивача, а не прибуток, як того вимагає п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.
Крім того, в даній справі судом першої інстанції встановлено конфлікт інтересів. Зокрема судом встановлено, що ДПА у Вінницькій області в своєму листі № 25400/10/15-120 від 10.11.2010 року виклало висновок про те, що за законом не включаються до складу валових витрат втрати, понесені платником податку на вирощування продукції в період перебування підприємства на ФСП у наступних податкових періодах, коли підприємство є платником податку на прибуток і реалізовує продукцію вирощену в період перебування на ФСП. Проте з листа ДПА у Херсонській області № 7017/7/31-008 від 08.09.2008 року вбачається, що такі витрати повинні враховуватися платником податку і включатися до складу валових витрат, а відтак суд вбачає, що органи ДПС припускають неоднозначне трактування ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР. За вказаних обставин відповідач зобов'язаний був застосувати підпункт 4.4.1 пункт. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до змісту якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Проте колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду з доводами позовної заяви та рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки у податкових періодах 2007 та 2008 років позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку. В 2009 році перейшов на загальну форму оподаткування, а в 2010 році знову перейшов на фіксований сільськогосподарський податок.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Згідно ст. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Тобто задекларовані витрати позивач поніс протягом 2007-2008 років, а не у звітному 2009 році.
Стаття 11.2.1. вказує на те, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). А тому валові витрати понесені поза межами перевіряємого періоду, в 2007-2008 роках, первіряємий період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 рік, відповідно відсутня можливість перевірки даних.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 року № 320-ХІV, об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих у користування. Цим Законом не передбачено ведення обліку доходів та витрат.
За вказаних обставин позивач не мав права включати до складу валових витрат у 2009 році витрати, які були понесені ним в період перебування на спрощеній системі оподаткування (2007 та 2008 роки), оскільки Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 року № 320-ХІV, не передбачено ведення обліку доходів та витрат.
Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, а саме податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06 грудня 2010 року у зв'язку допущенням працівниками податкового органу порушень норм чинного законодавства, які призвели до протиправності самої перевірки є невірним.
Суто формальні порушення (порушення відповідачем вимог норм чинного законодавства при складанні акта перевіряючими працівниками контролюючого органу) самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умов доведеності фактів порушення які не спростовані скаржником.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "21" березня 2011 р.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Голота Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.