Справа № 2-а-5235/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Смілянця Е.С., Сапальової Т.В.
при секретарі: Годованюк Тетяні Борисівні
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача (апелянта) - Порхун Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправними дій, стягнення грошової допомоги , -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправною відмову щодо виплати при звільнені грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів та стягнення грошової допомоги.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2011 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішення, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник позивача в свою чергу в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 01.04.1993 р. по 25.11.2010 р. ОСОБА_2 перебувала на державній службі, стаж роботи якої склав 17 років, 2 місяці, з останнім місцем роботи у КРУ у Вінницькій області.
25.11.2010 р. наказом начальника КРУ у Вінницькій області № 472-о від 17.11.2010 року позивачка звільнена з посади провідного контролера-ревізора відділу інспектування у соціальній сфері та культурі у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, яка перешкоджає продовженню роботи, п.2 ст.40 КЗпП України та з достроковим виходом на пенсію відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та громадян похилого віку».
07.12.2010 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв'язку з виходом на пенсію з державної служби, проте, отримала відповідь про відмову у виплаті зазначеної суми коштів. В обгрунтування відмови у виплаті грошової допомоги, відповідач посилався на лист Головного управління державної служби України від 3.08.2010 р. № 6441/12-10 щодо надання роз'яснення стосовно звільнення державного службовця з роботи відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Зокрема, у даному листі зазначено, що статтею 37 Закону України «Про державну службу»не встановлено право на отримання 10 посадових окладів державним службовцем, трудові відносини з яким припинені відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України і у якого лише у наступному за цих підстав, а не інших, виникає право на звернення до відповідного пенсійного органу щодо строкового призначення пенсії у порядку визначеному законодавством України, а право на виплату 10 посадових окладів виникає лише на підставі припинення службово-трудових відносин у зв'язку з виходом на пенсію.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що лист Головного управління державної служби України від 3.08.2010 р. № 6441/12-10 не може бути підставою для відмови у виплаті грошової допомоги позивачу.
З такими висновками Вінницького окружного адміністративного суду колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Положенням статті 3 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»встановлено, що державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу». Цей же Закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Так, стаття 37 вказаного Закону регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям. Зокрема, відповідно до вимог зазначеної статті право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. Цією ж статтею встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Проте, відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги, відповідач керувався виключно листом ГУ ДСУ №6441/12-10, проігнорувавши вимоги Закону України «Про державну службу», зокрема ст. 37, чим порушив соціальні права позивача.
Колегія суддів вважає, що даний лист не може бути підставою для відмови у виплаті коштів, виходячи з наступного.
Нормативно-правовим актом є - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.
Зазначене положення, закріплено пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за № 381/10661.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту листа № 6441/12-10, на який посилається відповідач як на підставу для відмови у виплаті грошової допомоги, вбачається, що останній є відповіддю на звернення позивача щодо надання роз'яснення стосовно звільнення державного службовця з роботи відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України та не є нормативно-правовим актом, а відтак, даний лист не можна розцінювати і як вказівку державної установи обов'язкову для виконання іншим суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова КРУ у Вінницькій області у виплаті позивачу грошової допомоги є неправомірною.
З урахуванням наведеного судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011року, -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2011 року .
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Сапальова Т.В.
Копія вірна
Секретар: