Справа № 2-а-6564/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
15 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Матохнюка Д.Б.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - Пятковського А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення , -
ОСОБА_4 звернулась до Хмільницького окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0002101702/0/4861 від 01.07.2010 року та № 0002101702/1/5918 від 27.08.2010 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року вказаний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002101702/0/4861 від 01.07.2010 року та № 0002101702/1/5918 від 27.08.2010 року.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в останній, оскаржувана постанова прийнята Хмельницьким окружним адміністративним судом з порушенням норми матеріального та процесуального права. Зокрема ДПІ у м. Хмельницькому зазначає, про порушення судом першої інстанції п. 1.2, 1.5 ст. 1, п.п. 4.2.6, п. 4.2 ст. 4, п.п 8.1.1, п. 8.1.2 ст. 8, ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
В свою чергу, ОСОБА_4, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому, надісланих на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду 04.03.2011 р., зазначає, що апелянтом, в супереч положенням п. 4 ч. 2 ст. 187 КАС України, в апеляційній скарзі не зазначено в чому полягає неправильність та неповнота дослідження доказів судом першої інстанції, встановлення обставин та застосування норм права.
В судовому засіданні представник ДПІ у м. Хмельницького доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, працівниками ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів обов'язкових платежів суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 5909/17-1/2519511682 від 24.06.2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
На підставі вказаного висновку ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002101702/0/4861 від 01.07.2010 року, яким визначено СПД ОСОБА_4 податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 824 016, 95 грн., в тому рахунку : 608 005,65 грн. - за основним платежем, та 1 216 011, 30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як встановлено судом першої інстанції в результаті оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101702/1/5918 від 27.08.2010 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002101702/0/4861 від 01.07.2010 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому, виходив з того, що відповідачем при складанні Акту перевірки та спірних податкових повідомлень - рішень було неправильно застосовано до встановлених обставин п.1.2 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, п.8.1.2 ст.8 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки позивач не мав статусу податкового агента відповідно до вказаних норм чинного законодавства України, так як при здійсненні продажу автомобілів між продавцем та покупцем він діяв як фізична особа - підприємець, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та не отримуючи при цьому коштів від покупців автомобілів.
Також, обґрунтовуючи власні доводи суд першої інстанції, зазначає, що враховуючи встановлені обставини позивач не був зобов'язаний сплачувати податок з доходів фізичних осіб за продавців, які отримали дохід безпосередньо від покупців цих автомобілів, оскільки відповідальність за сплату податків за отримані доходи нормами чинного законодавства покладено на продавців автомобілів, тобто особу яка отримала дохід від вказаної операції.
До таких висновків, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.
Як було з'ясовано в ході дослідження наданих представником відповідача копій договорів та довідок-рахунків, у період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року при продажу об'єктів рухомого майна - автомобілів, між продавцем та покупцем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 надавались послуги в інтересах продавця по пошуку покупця та оформленні довідки - рахунку для проведення державної реєстрації транспортних засобів в органах МРЕВ УДАІ УМВС України у Хмельницькій області, за що остання, отримувала відповідну винагороду.
В свою чергу, грошові кошти за продані автомобілі безпосередньо передавались покупцем продавцю, внаслідок чого на розрахункові рахунки позивача не надходили, а реалізовані автомобілі у власність ОСОБА_4 не переходили.
Водночас, проаналізувавши надані представником відповідача копії банківських квитанцій та вивчивши доводи і висновки, викладені в акті перевірки податкового органу від 24.06.2010 року, Хмельницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що фізичні особи, які здійснювали продаж рухомого майна (автомобілів), самостійно сплачували податок з доходів фізичних осіб, хоча відповідачем під час перевірки не було досліджено факт декларування продавцями вказаних автомобілів отриманих доходів та не враховано вимоги п.п.8.2.1 п.8.2.ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який вимагає, що платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до статті 6 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва": суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва), а виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Судова колегія апеляційної інстанції, з огляду на викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновками суду першої інстанції, які спростовують твердження податкового органу щодо допущення позивачем порушення п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого СПД ОСОБА_4 не донараховано податок з доходу фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі в сумі 1 824 016, 95 грн., в тому рахунку : 608 005,65 грн. - за основним платежем, та 1 216 011, 30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що ОСОБА_4 не мала статусу податкового агента, так як при здійсненні продажу автомобілів між продавцем та покупцем діяла як фізична особа - підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, і не отримуючи, при цьому коштів від покупців автомобілів, не повинна була сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові СПД ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому обставини є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником нормативно-правових актів які відображені в податкових повідомленнях - рішеннях № 0002101702/0/4861 від 01.07.2010 року та № 0002101702/1/5918 від 27.08.2010 року.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2011 року .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Матохнюк Д.Б.
Згідно з оригіналом.
Секретар