Справа № 2-а-4875/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Смілянця Е.С., Сапальової Т.В.
при секретарі: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
відповідача (апелянта) - Македонського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці та Першого заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Автотрейд-Компані" до Вінницької митниці про визнання дій неправомірними , -
Приватне підприємство "Автотрейд-Компані" звернулось в суд з позовом до Вінницької митниці про визнання дій відповідача неправомірними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів №401000009/2010/000202/1 від 30.08.2010 року та №401000006/2010/000319/1 від 19.10.2010 року, а також зобов"язання прийняти митну декларацію.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2011р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Вінницької митниці щодо винесення рішень про визначення митної вартості товару №401000009/2010/000202/1 від 30.08.2010 року та №401000006/2010/000319/1 від 19.10.2010 року; скасовано рішення Вінницької митниці №401000009/2010/000202/1 від 30.08.2010 року та №401000006/2010/000319/1 від 19.10.2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокуратура Вінницької області, яка вступила в розгляд даної справи на підставі ст. 60 КАС України, в особі першого заступника прокурора області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вінницька митниця також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2011р. та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач вказав на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги Вінницької митниці підтримав та просив суд їх задовольнити.
Прокурор та представник позивача в судове засіданні не з'явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін з таких підстав.
ПП"Автотрейд-Компані" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. На виконання умов договору купівлі-продажу на митну територію України було ввезено товар, а саме білково-вітамінно-мінеральні добавки для свиней, одержувачем якого є позивач.
Для проведення митного оформлення позивачем було подано ВМД № 401000009/2010/005195 від 26.08.2010 року та товаросупровідні документи. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов угоди та становила 87421грн. 59 коп. В декларації позивачем також визначено витрати на доставку товару, а саме на транспортування в сумі 6900 грн.
Розглянувши вказані документи, митний орган відкоригував ціну товару, встановивши її для нарахування митних зборів у розмірі 94321, 59 про що виніс рішення від 30.08.2010 року №401000009/2010/000202/1.
Крім того, позивачем подавалась тимчасова митну декларація, у якій ціну товару визначено 88564,61 грн., відкориговану митницею вже до розміру 126300,18 грн. Відповідне рішення митного органу датоване 19.10.2010 року № 401000006/2010/000319/1
В подальшому, при подачі позивачем митної декларації заповненої за загальними правилами, відповідач зазначив, що має намір додатково підвищити вже кориговану ним ціну.
Як з'ясовано колегією суддів, Вінницькою митницею було запропоновано позивачу обґрунтувати заявлену ним митну вартість та надати для підтвердження додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника товару; калькуляцію фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару.
З названим переліком декларант ознайомився, проте надати вказані документи відмовився, про що ним зроблено відповідний запис. Також позивач відмовився сплачувати митні платежі виходячи із відкоригованої митницею ціни товару.
За наслідками, митний орган видав позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 401000009/2010/00209, в якій вказано вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття ВМД, а саме: подання до оформлення нової ВМД з урахування рішення про визначення митної вартості від 19.10.2010 року, позивачем не виконано.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Вінницька митниця при винесені оскаржуваного рішення порушила вимоги статтей 266-273 Митного кодексу України в частині правомірності визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає вірним такий висновок окружного адміністративного суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник щодо правильності визначення позивачем митної вартості та наявність підстав для визнання картки відмови недійсною.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. На підставі ст. 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.
Порядок декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12. 2006 року №1766, який затверджений відповідно до ст.ст. 262,264 Митного кодексу України.
Пунктом 2 даного Порядку передбачене визначення митної вартості товарів, як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені Митним кодексом України та Порядком №1766.
Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Як вбачається з декларації митної вартості в даній графі відповідачем зазначено про необхідність надання додаткових документів, які визначені на звороті, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника товару; калькуляцію фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару.
Відповідно до абзацу другого вищезазначеного пункту посадова особа митного органу у графі 2 «для відміток митниці»декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
З матеріалів справи колегією встановлено, що надати вказані документи позивач відмовився, проте під час подання ВМД ПП «Автотрейд-Компані»були додатково подано наступні документи: інвойс № 2010379 від 16.08.2010 року, комерційний рахунок № 2010379 від 16.08.2010 року, договір купілі-продажу за яким даний товар імпортовано на територію України, додаткова угода від 16.03.2010 року, рахунок №2010379 у перекладі, реєстраційне посвідчення на товар за №АА-00674-04-08/1 від 07.12.2009 року, якісна специфікація товару.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідач, під час розгляду справи не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації. Зокрема, відповідачем не наведено посилань на обґрунтованість сумнівів у заявленій позивачем митній вартості, посилання на обставини, визначені в ст. 267 Митного кодексу України, або відомості про іншу вартість товару, завезеного позивачем.
Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно чинного законодавства.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 МК України. З аналізу вказаної норми вбачається, що методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є: метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1); метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої-п'ятої статі 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати застосовується послідовно кожний із зазначених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.267-272 МК України, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики (резервний метод).
Всупереч викладеному, доказів послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування чи незастосування інших методів, першим відповідачем суду надано не було.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач незаконно відмовив в митному оформленні товару за першим методом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та скасував протиправні рішення про визначення митної вартості товарів №401000009/2010/000202/1 від 30.08.2010 року та №401000006/2010/000319/1 від 19.10.2010 року.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Вінницьку митницю прийняту митну декларацію подану ПП "Автотрейд-Компані", колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції щодо відсутності підстав для визнання декларації поданою, оскільки такі процедурні дії визначені відповідними нормативними актами, якими регулюються порядок подання в органи державної митної служби України митних декларацій, зокрема Митним кодексом України, а відтак суд не може підміняти орган державної митної служби щодо здійснення встановлених законодавством дій що передують прийняттю вказаних декларацій.
Доводи апеляційних скарг Вінницької митниці та Першого заступника прокурора Вінницької області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької митниці та Першого заступника прокурора Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2011року, -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2011 року .
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Сапальова Т.В.
Копія вірна
Секретар: