Справа № 2-а-380/10/0203
Головуючий у 1-й інстанції:Ганкіна І.А.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Смілянця Е.С., Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі на постанову Вінницького районного суду від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі про пререрахунок пенсії , -
Позивач 27.10.2010 року звернувся до Вінницького районного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання протиправними дій щодо нарахування позивачу як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. Зобов'язання відповідача провести порахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.01.2006 року по 2010 рік та нараховувати та виплачувати 30% надбавку до пенсії якдитині війни в подальному.
Постановою Вінницького районного суду від 21.12.2010 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області по нарахуванню та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області провести позивачу перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 27.04.2010 року по 21.12.2010 року. В частині позовних вимог, що заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, ухвалою Вінницького районного суду від 21.12.2010 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 21.12.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка її подала, вказує на неповне з'ясування судом І інстанції обставин, які мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального права. Відповідач не є основним розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не має законних підстав виплачувати надбавку, яка не запланована державними програмами і на виплату якої основний розпорядник не перераховував кошти необхідні для її виплати у 30% розмірі від мінімальної пенсії за віком.
Сторони в судове засідання не з"явились, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду від 21.12.2010 року підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом І інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв'язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає, що з 01.01.2006 року позивачу повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 27.04.2010 року, оскільки позов подано до суду 27.10.2010 року.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»визначено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір мінімальної пенсії у 2010 році становив: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду від 21.12.2010 року -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Сапальова Т.В.
Копія вірна
Секретар: