Справа № 2-а-378/10/0203
Головуючий у 1-й інстанції: Ганкіна І.А.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
11 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов"язати вчинити дії , -
ОСОБА_2 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі неправомірними та стягнення з останнього несплаченої державної щомісячної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, починаючи з січня 2006 р. по жовтень 2010 р. включно, з подальшим зобов'язанням при цьому відповідача здійснювати нарахування вказаної соціальної державної допомоги, відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", при нарахування пенсії, і в подальшому.
Ухвалою від 21.12.2010 р. Вінницьким районним судом Вінницької області було відмовлено позивачу у відновлені пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів та залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання причин пропущеного строку поважними, поновлення строку на звернення до суду, визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі неправомірною та зобов'язання останнього нарахувати та виплатити позивачу несплачену державну щомісячну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни, з подальшим здійсненням вказаних нарахувань, в частині поновлення строку на звернення до суду в період з 01.01.2007 року по 25.04.2010 року.
Водночас, постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2010 року даний позов було задоволено частково, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області протиправною щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, у відповідності до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у період з 25.04.2010 року по 25.10.2010 року та зобов'язано останнього провести нарахування та виплату вказаного вище підвищення до пенсії.
В решті ж позовних вимог було відмовлено. Водночас, вказаною постановою присуджено з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького районного суду м. Вінниці від 21.12.2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується ксерокопією довідки Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області № 374 від 23.01.2006 р.
15.03.2010 р. ОСОБА_2, відповідно до статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", звернувся із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України Вінницького району Вінницької області про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Листом № 1068/06-30/09 від 20.10.2010 року відповідач відмовив ОСОБА_2 в здійсненні вказаного перерахунку надбавки до пенсії. Власну відмову управління Пенсійного фонду, обґрунтувало тим, що у період з 01.01.2006 року по 01.01.2008 р. дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законами України про Державний бюджет як на 2006, так і на 2007 роки була зупинена, і відповідно виплата вказаної надбавки проводилась лише особам, які є інвалідами, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Водночас, відповідач зазначає, що протягом 2009 року надбавки, як дитині війни виплачувалась позивачу у відповідності до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірах встановлених чинним законодавством.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 25.04.2010 року, оскільки позов подано до суду 25.10.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положеням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновоко про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону. .
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Проте, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що правильно застосувавши норми матеріального права при вирішенні даної справи, місцевий судом допустив порушення норм процесуального права.
Зокрема, присуджуючи з Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області на користь позивача 3,40 грн. сплаченого ним судового збору, судом першої інстанції було допущено порушення положень ч. 1 ст. 94 КАС України, де визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Також, судом першої інстанції в ході вирішення даного питання не було враховано, що у випадку часткового задоволення позовних вимог розподіл судових витрат має здійснюватись в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам і оскільки позов ОСОБА_2 було задоволено частково, на його користь має бути присуджено 1,70 грн. сплаченого судового збору.
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області сплатити судові витрати, понесені позивачем, оскільки вони підлягають компенсуванню за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду суду першої інстанції.
В силу частини 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За вказаниих обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області підлягає частковому задоволенню, а постанова Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2010 року зміні в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов"язати вчинити дії, - змінити виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови наступним чином: .
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
В решті постанову -залишити без змін
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Матохнюка Д.Б.
Згідно з оригіналом.
Секретар