Справа № 2-а-546/10/2408
Головуючий у 1-й інстанції: Стоцька Л.А.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Смілянця Е.С., Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці на постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про перерахунок пенсії , -
Позивач 16.11.2010 року звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про визнання протиправними дій щодо нарахування позивачу як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. Зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату в розмірі 4062,30 грн. за період з 01.12.2007 року по 30.11.2010 року та нараховувати і виплачувати 30% надбавки до пенсії в повному обсязі в подальшому.
Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23.12.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці по нарахуванню та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці провести позивачу перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 16.05.2010 року по 16.11.2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 23.12.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка її подала, вказує на неповне з'ясування судом І інстанції обставин, які мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального права. Так, на момент виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір державної соціальної допомоги. На думку відповідача, належить застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Тобто в даному випадку таким нормативно-правовим актом є Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік". Згідно ст.70 цього Закону, Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах, у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами.
Відповідач не є основним розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не має законних підстав виплачувати надбавку, яка не запланована державними програмами і на виплату якої основний розпорядник не перераховував кошти необхідні для її виплати у 30% розмірі від мінімальної пенсії за віком.
Сторони в судове засідання не з"явились, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду від 23.12.2010 року підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом І інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв'язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає, що з 01.01.2006 року позивачу повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 16.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 16.11.2010 року.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»визначено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір мінімальної пенсії у 2010 році становив: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі меншому ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці, -залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23.12.2010 року, -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Сапальова Т.В.
Копія вірна
Секретар: