Справа № 2-а-1249/10/0206
Головуючий у 1-й інстанції: Старинщук О.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
02 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Совгирі Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними , -
ОСОБА_2 звернулась до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовною заявою щодо визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області у здійсненні перерахунку надбавки до її пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання відповідача провести перерахунок вказаної надбавки за період з 01.01.2006 р. по 31.09.2010 р., з подальшою виплатою різниці між нарахованою та отриманою раніше сумою надбавки до пенсії. Також, позивач просила зобов'язати відповідача обрахувати надбавку до її пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку згідно ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з наступним перерахунком її згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.12.2010 року даний позов було задоволено частково, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області неправомірними, починаючи з 12.05.2010 р., та зобов'язано останнього нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 12.05.2010 року, з проведенням відповідних виплат заборгованості.
В решті ж позовних вимог було відмовлено. Постанову суду в частині проведення перерахунку та виплати компенсації за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.12.2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується ксерокопією посвідчення № НОМЕР_1.
В свою чергу, керуючись положеннями статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_2 звернулась із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України Вінницького району Вінницької області про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни, за період з 2006 року по 2009 рік, з подальшою щомісячною виплатою вказаної надбавки.
Листом № 1015/06-30/09 від 05.10.2010 року відповідач відмовив позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 12.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 12.11.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.12.2010 року, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Совгира Д.І.
Згідно з оригіналом.
Секретар