Справа № 2-а-5039/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
11 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.Ю, суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови , -
Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою щодо визнання протиправною та скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про передачу матеріалів виконавчого провадження.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року вказаний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області № 2-15/218 від 05.11.2010 р. про передачу матеріалів виконавчого провадження № 20010539.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" поданих в особі Вінницької філії.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в останній, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та при відсутності доведеності сторонами обставин, які суд першої інстанції визнав доведеними.
Зокрема, апелянт вказує на те, що Вінницьким окружним адміністративним судом в ході розгляду даної справи не було враховано той факт, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження керувався виключно положеннями ст. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження" та нормами Наказу Міністерства юстиції України № 38/5 від 17.05.2004 р., яким затверджено порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного виконавчого органу до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого.
Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе, в зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в відділі державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 20010539 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 10.06.2010 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно на суму 15372,30 дол. США та 1700 грн.
Рішенням начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 05.11.2010 року було зобов'язано начальника відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції Шуляка В.О. передати вказані матеріали виконавчого провадження на виконання до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.
На виконання вказаного, постановою від 10.11.2010 року заступником начальника відділу ДВС Липовецького РУЮ було передано матеріали виконавчого провадження № 20010539 до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області та складено акт приймання-передавання матеріалів виконавчого провадження.
В свою чергу, як було встановлено судом першої інстанції, копії постанови від 10.11.2010 р. заступника начальника відділу ДВС Липовецького РУЮ сторонам виконавчого провадження не направлялись. Даний висновок був зроблений за результатами аналізу матеріалів виконавчого провадження та виявлення факту відсутності супровідного листа про направлення вказаного процесуального документа. До того ж, вказане не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи.
12.11.2010 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області матеріали виконавчого провадження № 20010539 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 10.06.2010 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно на суму 15372,30 дол. США та 1700 грн. прийнято до виконання. В свою чергу, копії даної постанови були направлені сторонам виконавчого провадження.
Задовольняючи позовні вимоги АТ "Український інноваційний банк" поданих в особі Вінницької філії суд першої інстанції виходив з наступного.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В силу положень статті 1 даного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці) (частина друга статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Водночас, стаття 7 Закону встановлює гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до положень ст. 20-1 Закону в установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.
Відповідно до п.2.2 Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 38/5 від 17.05.2004 року, посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову, де зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюються спосіб та строки передачі та зазначається, у якій частині рішення виконане до моменту його передачі.
Враховуючи викладене та беручи до уваги досліджені матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх доказів для встановлення факту можливості неналежного та несвоєчасного вчинення виконавчих дій з боку ВДВС Липовецького районного управління юстиції в ході виконання виконавчого провадження № 20010539 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 10.06.2010 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно на суму 15372,30 дол. США та 1700 грн.
До того ж, судом першої інстанції вірно було залишено поза увагою єдиний аргумент, наведений начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області при прийнятті рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження від 05.11.2010 року щодо того, що вказана передача здійснена з метою належного та вчасного виконання виконавчого документа.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що приймаючи постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження, начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області не зазначено мотивацію передачі, що є підставою для визнання спірної постанови такою, що винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
В свою чергу, судовою колегією апеляційної інстанції не беруться до уваги посилання апелянта в обґрунтуванні доводів апеляційної скарги на факт виконання покладених на нього обов'язків виключно у відповідності до положень ст. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено зокрема матеріалами справи відповідачем не було вжито заходів для ознайомлення сторін виконавчого провадження з оскаржуваною постановою від 05.11.2010 року, що суперечить законодавству про виконавче провадження, де чітко визначено інформацію, яка має бути доведена державним виконавцем до сторін виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" поданого в особі Вінницької філії до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області обставини є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 р., -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Матохнюк Д.Б.
Згідно з оригіналом.
Секретар