Справа № 2-а-2562/10/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
10 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Голоти Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення, -
ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1271 від 10.06.2010 року "Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 28.05.2009 року №1116".
Не погоджуючись з судовим рішенням виконавчий комітет Вінницької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, надавши при цьому заяву, де також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач (апелянт) уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджуються розпискою про вручення повістки-повідомлення.
Сторони в судове засідання не з'явились, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", постанови Кабінету міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та п.п. 1.62 п.1, п. 4 рішення виконкому Вінницької міської ради від 28.05.2009 року за № 1116 вирішено безоплатно передати у власність ОСОБА_3 кімнату № 20/1 по АДРЕСА_1 загальною площею 23,7 кв.м. та доручити комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" видати свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_3 за вищевказаною адресою. Проте рішенням № 1271 від 10.06.2010 року п. 1.62 рішення виконкому Вінницької міської ради від 28.05.2009 року за № 1116 визнано таким, що втратив чинність.
Мотивом для прийняття рішення № 1271 від 10.06.2010 року Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 28.05.2009 року № 1116, є те що позивачем не дотримано ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а саме те, що ОСОБА_3 до теперішнього часу не вселилася і не використовує її для проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачем не надано ні в суд першої інстанції ні в суд апеляційної інстанції доказів для прийняття рішення № 1271, а саме актів, які вказані в рішенні.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд дійшов висновку, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто, в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). При цьому орган місцевого самоврядування вправі прийняти таке рішення самостійно у випадку його не виконання сторонами.
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради, - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 листопада 2010 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Голота Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.