Справа № 2-а-8653/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
10 березня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Голота Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка в особі в/о начальника Ю.В. Бойко про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії , -
В грудні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка в особі в/о начальника Ю.В. Бойко про визнання протиправною дію в/о начальника УПФ в м. Шепетівка стосовно вимоги №Ф-860 від 04.11.2010 року про сплату боргу в сумі 682 грн. 86 коп. та зобов'язання скасувати і відізвати вимогу.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Поряд з цим, посилаючись на відсутність можливостей бути присутнім в судовому засіданні, просить здійснювати розгляд справи апеляційним судом без її участі.
Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав та уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на обліку у УПФ у м. Шепетівці як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
У зв'язку з існуванням у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 682,86 грн., УПФ у м. Шепетівці на адресу ОСОБА_3 виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-860 від 04.11.2010р. на суму 682,86 грн., яка є предметом даного спору.
Відмовляючи в задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що при винесені оскаржуваної вимоги відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
На думку колегії суддів апеляційного суду відмова в задоволенні даного позову є обґрунтованою з таких підстав.
Преамбула Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003р., розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно ст. 1 вказаного Закону страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань, громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10, 15 статті 11 цього Закону.
Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки в повному обсязі страхові внески.
В розумінні зазначених вище правових приписів Закону №1058- ІУ ОСОБА_3 є страхувальником, а тому зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 цього Закону передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників (фізичних осіб - підприємців) які обрали особливий спосіб оподаткування є квартал.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Таким чином правовідносини, що виникають між суб'єктами системи державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до статті 5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Тобто, відповідно до приписів Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або звільнення від їх сплати.
З урахуванням зазначених вище положень Закону позивач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону страхові внески, а тому вимога про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці № Ф-860 від 04.11.2010р. на суму 682,86 грн. відповідає критеріям правомірності, визначеним у ст. 2 КАС України, тобто прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Голота Л.О.
Мельник-Томенко Ж.М.