Справа № 2-а-4024/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
22 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Совгирі Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" до Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про визнання вимог про сплату боргу протиправними та їх скасування , -
В листопаді 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" з вимогою щодо визнання протиправними та скасування вимог Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області від 03.09.2010 р. та від 05.10.2010 р. № Ю-202.
Разом з тим, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2010 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське" в частині оскарження вимоги Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області від 03.09.2010 р. було залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Дана ухвала позивачем не оскаржувалась.
Постановою ж Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року, в задоволені позову ТОВ "Жигалівське" в частині оскарження вимоги від 05.10.2010 р. № Ю-202 було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана вимога Пенсійного фонду не відповідає вимогам ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та розділу 8 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою ПФУ від 19.12.2003 р. за № 21-1.
Також, мотивуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що всупереч положенням ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де визначено, що вимога Пенсійного фонду є виконавчим документом, оскаржувана в даному випадку вимога УПФУ у Калинівському районі Вінницької області не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у виконавчому документів повинно бути зазначено, окрім іншого, дата набрання чинності рішення та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань про розгляд справи за їх участю не надали, що з огляду на положення п.п. 1, 2 ст. 197 КАСУ дозволяє суду апеляційної інстанції розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день винесення спірної вимоги № Ю-202 від 05.10.2010 р. у ТОВ "Жигалівське" існувала несплачена заборгованість (недоїмка) зі сплати страхових внесків перед управлінням Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області в сумі 120287,86 грн.
Зокрема, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.07.2009 р. у справі №2-а-2794/09/0270 було стягнено з ТОВ "Жигалівське" на користь УПФУ в Калинівському районі Вінницької області заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 67126,08 грн., в тому рахунку і на підставі вимоги № Ю-202 від 01.12.2008 р. та від 04.02.2009 р. Крім того, рішенням від 10.12.2009 р. у справі № 2-а-4793/09/0270 Вінницьким окружним адміністративним судом було стягнено з позивача на користь відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 78341,01 грн., в тому рахунку і на підставі вимоги № Ю-202 від 01.12.2008 р. та від 04.02.2009 р.
Згідно ж постанови головного державного виконавця ДВС Калинівського РУЮ по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 2-а-2794/09/0270 від 31.08.2009 р. про стягнення з ТОВ "Жигалівське" на користь УПФУ в Калинівському районі Вінницької області недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 67126,06 грн. виконавче провадження закінчене 02.08.2010 р. на підставі подання стягувачем заяви про повернення виконавчого документа (ВП №14858560).
З аналогічних підстав 02.08.2010 р. було закінчене і виконавче провадження за №16776796 про стягнення з ТОВ "Жигалівське" на користь УПФУ в Калинівському районі недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 78341,01 грн., здійснюване на підставі виконавчого листа № 2-а-4739/09/0270 від 12.01.2010 р., про що свідчить постанова головного державного виконавця Корольчука О.В. (а.с.37-38).
Як було встановлено судом першої інстанції, рішеннями №№503-524 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 06.09.2010 р. УПФУ в Калинівському районі до ТОВ "Жигалівське" застосовано штрафні санкції та нарахована пеня в сумі 30974,27 грн. за період з 20.02.2009 року по 20.08.2010 року (а.с. 45-65).
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно частини 3, 6 статті 18 вказаного закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
В силу п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно пункту 8.2. розділу 8 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату боргу є виконавчим документом.
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи), або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Також, суд першої інстанції, звернувши увагу на той факт, що Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено, що вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу, вірно дійшов висновку, що у разі наявності конкретної суми недоїмки на кінець звітного періоду (20 число кожного місяця), Пенсійний орган формує вимогу на цю суму, і, в подальшому вимоги під цим же номером направляються боржнику до повного погашення даної суми недоїмки.
Таким чином, враховуючи встановлений під час розгляду справи факт відсутності повного погашення позивачем суми боргу за попередні періоди, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що присвоєний номер вимозі від 05.10.2010 року, а саме № Ю-202 є правомірним.
Пунктом 8.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. В силу ж п. 8.5. вказаної Інструкції у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
В свою чергу, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не було доведено в судовому засіданні факт направлення страхувальником до Пенсійного фонду заяви про оскарження вимоги в судовому порядку.
Відмовляючи ж в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", суд першої інстанції керувався наступним.
Відповідно до частин 12, 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій. Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Як було встановлено в судовому засіданні судом першої інстанції, рішення УПФУ в Калинівському районі Вінницької області за №№ 503-524 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 06.09.10 р. були оскаржені ТОВ "Жигалівське" у судовому порядку та є підставою формування вимоги від 05.10.2010 року, з подальшим її направленням позивачу.
За правилами ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм законів, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт оскарження позивачем рішень УПФУ в Калинівському районі №№ 503-524 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 06.09.2010 р. у судовому порядку, внаслідок чого останні є предметом розгляду в іншому судовому процесі та підставою для сформування оскржуваною в даному випадку вимоги від 05.10.2010 р., суд першої інстанції з огляду на вищенаведені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України вірно дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вимоги УПФУ в Калинівському районі про сплату боргу № Ю-202 від 05.10.10 р.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вивчивши матеріали вищевказаної адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи, що інших обставин в обґрунтування своїх вимог апелянтом не надано, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жигалівське", -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 р., -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Совгира Д.І.