Справа № 2-а-1255/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
22 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:головуючого-судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Смілянця Е.С., Боровицького О.А.
при секретарі: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача (апелянта) - Гаврилюк А.В.
відповідача (апелянта) - Павлунішен С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т", Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому та Першого заступника прокурора Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м..Хмельницькому від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8511465,0 грн. та від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5499953,0 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме скасувано повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351 в частині основного податкового зобов"язання за основним платежем в сумі 1071547,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2387104,4 грн. та скасовано повідомлення-рішення ДШ у м.Хмельницькому від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352 в частині основного податкового зобо"язання в сумі 845,335,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 422667,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач частково не погодився з прийнятим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що суд першої інстанції неповністю з"ясував обставини, що мають значення для справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову від 11.11.2010 року в частині задоволених позовних вимог, з тих підстав, що судом першої інстанції безпідставно неприйняті до уваги обгрунтування в акті перевірки фактів безпідставності віднесення позивачем до валових витрат та до податкового кредиту з ПДВ втрат, як по придбанню товарів, мерчандайзингових послугах, так і по придбанню поліграфічних послуг. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині рішення про відмову в задоволенні позову.
Крім того, не погоджуючись з вищевказаною постановою, керуючись ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", подано скаргу Першим заступником прокурора Хмельницької області, в якій останній вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, прокурор просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року та прийняти нову, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фоззі-Т" підтримав та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Разом з тим, проти задоволення апеляційних скарг ДПІ у м.Хмельницькому та Прешого заступника прокурора Хмельницької області заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу податкового органу підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з"явився, жодних клопотань про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтвердужється матеріалами справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції- скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" 05.06.2003 року зареєстроване виконавчими комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №832476).Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.
В травні 2009 року працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року.
На підставі акту перевірки № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8511465,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4538080,0 грн. в штрафними санкціями в сумі 3973385,0 грн. та від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5499953,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3666635,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 1833318,0 грн..
Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351 та №0002382301/0/5352 з наступних підстав.
Так, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, слугували викладені в акті перевірки № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток в сумі 4538080,0 грн. у зв'язку з заниженням позивачем валового доходу в 3 кварталі 2008 року на 10693,0 грн. та завищенням валових витрат по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від TOB «Техноспец-сервіс», TOB «Стройконтинент», TOB «Селенвейс», TOB «Славута - Трейд», TOB «Юнівест - Сервіс», TOB «Євротехнологія», TOB «Едельф-Гео», TOB «Апекс - Гео»і TOB «Сістайл».
Як встановлено, договори про надання поліграфічних послуг з TOB «Техноспец-сервіс»№02/1П від 1.10.2007 року, TOB «Стройконтинент»№04 від 07.11.2007 року, TOB «Селенвейс».УЮЗ/З-П від 03.03.2008 року, TOB «Славута-Трейд»№01/09-П від 27.09.2007 року, TOB Юнівест-Сервіс»№ 0105/П від 01.05.2008 року і №5 П від 29.12.2008 року, TOB Євротехнологія»№1/08-П від 01.08.2008 року, TOB «Апекс-Гео»№ 05/1-П від 05.01.2009 року і TOB «Сістайл»№104 П від 05.01.2009 року є аналогічними за своїм змістом.
Відповідно до умов вказаних договорів: виконавець зобов"язаний на вимогу замовника (позивача) надати поліграфічні послуги, перелік, кількість і вартість яких зазначається сторонами в додатках до даних договорів, а замовник прийняти їх та : платити (п.1.1 і п.1.2 договорів); факт надання поліграфічних послуг підтверджується належним чином оформленим актом виконаних робіт, в якому фіксується вартість наданих послуг (п.2.1 договорів); вартість наданих послуг відображається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п.3.1 договорів); розрахунки за договором відбуваються шляхом перерахування грошових коштів або видачі простого векселя.
Підписуючи додатки до договорів позивач та його контрагенти щомісячно погоджували види, кількість і вартість поліграфічної продукції (стікери і цінники), яку необхідно виготовити.
Виконання договорів та надання поліграфічних послуг підтверджена сторонами замовленнями позивача на виготовлення поліграфічної продукції, актами виконаних робіт та податковими накладними, оплата позивачем отриманої поліграфічної продукції підтверджується банківськими виписками.
Факт оприбуткування позивачем поліграфічної продукції, виготовленої TOB Техноспец-сервіс», TOB «Стройконтинент», TOB «Селенвейс», TOB «Славута-Трейд», TOB «Юнівест - Сервіс», TOB «Євротехнологія», TOB «Апекс-Гео»і TOB «Сістайл»підтверджується актами приймання; факт передачі поліграфічної продукції зі складу позивача до магазинів підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, а факт використання у господарській діяльності стікерів та цінників - актами на списання.
Отримавши поліграфічну продукцію та оплативши її позивач включив до валових витрат відповідних звітних періоді витрати на придбання цієї продукції.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).
З урахуванням положень 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів або їх оплати.
Досліджені колегією суддів докази свідчать по те, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»правом на включення до валових витрат на придбання поліграфічних послуг, надання яких оформлене сторонами первинними документами, складеними з дотриманням вимог ст.ст.3 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача про відсутності у позивача права на формування валових витрат по операціях з придбання поліграфічних послуг від TOB «Техноспец-сервіс», TOB «Стройконтинент», TOB «Селенвейс», TOB «Славута-Трейд», TOB «Юнівест-Сервіс», TOB «Євротехнологія», TOB «Апекс-Гео»і TOB «Сістайл»та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток в сумі 1071547,0 грн.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5499953,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3666635,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 1833318,0 грн., то фактичними підставами що слугували для його прийняття є викладені в акті перевірки № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставного віднесення до податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість по операціях з придбання від TOB «Техноспец-сервіс», TOB «Стройконтинент», TOB «Селенвейс», TOB «Славута - Трейд», TOB «Юнівест - Сервіс», TOB «Євротехнологія», TOB «Едельф-Гео», TOB «Апекс - Гео»і TOB «Сістайл», продуктів харчування, поліграфічних послуг та послуг з мерчандайзингу, які фактично не здійснювались.
Судом першої інстанції встановлено, що, сформувавши валові витрати за вказаними операціями, позивач на підставі виписаних контрагентами податкових накладних включав до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні поліграфічних послуг та нарахований в ціні продуктів харчування і послуг з мерчандайзингу.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.
За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, платник податку має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97).
Дослідивши всі наявні докази по операціях з надання поліграфічних послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства виконавцями послуг, є достатньою підставою для віднесення ПДВ в загальній сумі 845335,85 грн. до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості є достовірними, а факт поставки поліграфічної продукції підтверджується дослідженими судом доказами.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що безпідставними є доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями зв'язку з встановленням розбіжностей у податкових деклараціях позивача та його контрагентів щодо сум податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди виходячи з наступного.
Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по операціях з поставки металопрокату, не доведено також, що визначаючи суму від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивач порушив вимоги ст.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним в частині основного податкового зобо"язання в сумі 845335,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 422667,90 грн., визначених з урахуванням положень пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Разом з тим, скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення частково, судом першої інстанції порушено норми процескального права. До такого висновку колегія суддів прийшла виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Так, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м..Хмельницькому від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8511465,0 грн., а податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м..Хмельницькому від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352 визначене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 5499953,0 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року вказані рішення податкового органу скасувано частково, а саме рішення № 002362301/0/5351 в частині основного податкового зобов"язання за основним платежем в сумі 1071547,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2387104,4 грн., та №0002382301/0/5352 в частині основного податкового зобо"язання в сумі 845,335,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 422667,90 грн.
Проте, скасовуючи частково рішення податкового органу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що податкові повідомлення рішення не може бути скасовано частково, оскільки в такому разі вони втрачають свою цілісність.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т", Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому та Першого заступника прокурора Хмельницької області - задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасуванні податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №002362301/0/5351 від 14.07.2009 року, прийняте ДПІ у м.Хмельницькому, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 538 080 грн. та штрафні санкції на суму 3 973 385 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №002382301/0/5352 від 14.07.2009 року, прийняте ДПІ у м.Хмельницькому, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 666 635 грн. та штрафні санкції на суму 1 833 318 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "28" лютого 2011 р. .
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Боровицький О.А.