Справа № 2-а-4786/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
18 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г. , суддів: Аліменка В.О., Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача (апелянт) - Комісарчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Ратовського А.С. про скасування постанови про застосування фінансових санкцій , -
22 листопада 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. щодо визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано протиправним та скасовано постанову начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. № 112102 від 11.10.2010 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на викладені обставини, просить скасувати постанову суду першої інстанції, як невмотивовану та необґрунтовану, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також апелянт в обґрунтуваннях власних доводів зазначає, що наведенні судом першої інстанції висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, зазначає, зокрема, що у позивача на час перевірки були відсутні документи, які б надавали йому право на надання послуг з перевезення як пасажирів, так і перевезення пасажирів автобусами з власних потреб.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарг підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у відповідності до Ліцензії № НОМЕР_2 виданої 17.11.2009 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України.
08.10.2010 року державними інспекторами Баранчуком О.І. та Томчуком В.П. у м. Вінниця проведено перевірку транспортного засобу Фольксваген номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія і власника автомобіля в одній особі ОСОБА_3
За результатами вказаної перевірки, було складено акт № 192471 від 08.10.2010 р. в якому були зафіксовані порушення ОСОБА_3 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення дорожнього листа, схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду.
Розгляд справи щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відбулось 11 жовтня 2010 року в приміщенні територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, на якому ФОП ОСОБА_3, як свідчать матеріали даної справи, був присутній та надав письмові пояснення щодо встановлення факту порушення.
В подальшому 11.10.2010 р. начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовським А.С. була винесена постанова № 112102 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. до ФОП ОСОБА_3 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Як було встановлено судом першої інстанції дана постанова про накладення фінансових санкцій була направлена позивачу супровідним листом за вих. № 02-3/5345 від 12.10.2010 р.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 стосовно визнання незаконною та скасування постанови територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області № 112102 від 11.10.2010 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн., суд першої інстанції виходив з того, що все вищевказане спростовується встановленими в судовому засіданні обставинами справи, відповідно до яких на час перевірки у позивача були в наявності всі необхідні документи, що підтверджується наданими у справу доказами, а з пояснень позивача вбачається, що на час перевірки він не здійснював пасажирських перевезень, а використовував транспортний засіб для власних цілей. Також, судом першої інстанції було враховано прохання ОСОБА_3 щодо залишення поза увагою його пояснення, надані в управлінні під час розгляду справи про порушення ним вимог спеціального законодавства, оскільки надаючи їх, не розумів значення останніх для прийняття рішення начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовським А.С., так як інспектором було зазначено про застосування до нього попередження, а не стягнення штрафних санкцій.
Судова колегія, в свою чергу, переглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, не погоджується з висновками суд першої інстанції з огляду на наступне.
ФОП ОСОБА_3 08.10.2010 р. був присутній при складанні акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 192471 та ознайомлений з його змістом, відмовившись при цьому від підпису останнього.
11 жовтня 2010 року позивач також був присутній під час розгляду справи територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області щодо допущених ним порушень законодавства про автомобільний транспорт та надав письмові пояснення, оцінивши які, судова колегія дійшла висновку, що позивач, не висловивши жодного заперечення щодо дій та висновків позивача, фактично визнав вчиненні ним правопорушення.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом № 02-3/5342 від 12.10.2010 р. відповідачем було надіслано на адресу позивача копію постанови № 112102 від 11.10.2010 р. про застосування фінансової санкції про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
В свою чергу, жодних доказів чи обставин, які б свідчили про подальшу незгоду позивача з висновками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, які містяться у вказаній постанові про застосування фінансової санкції, матеріали не містять .
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями ж ст. 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судове ж рішення, з огляду на положення ст. 159 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про необгрунтованість постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 р., внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції, що містяться у оскаржуваній постанові, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки базуються виключно на поясненнях позивача та доводах викладених в позовній заяві.
Разом з тим, як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, заявляючи адміністративний позов до суду першої інстанції ФОП ОСОБА_3 просив суд поновити строк для оскарження постанови територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області № 112149 від 26.10.2010 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн.
В свою чергу, судовою колегією не виявлено в матеріалах справи жодних висновків суду першої інстанції щодо вказаного клопотання позивача, що є підставою вважати залишення Вінницьким окружним адміністративним судом розгляд питання щодо дотримання позивачем процесуальних строків встановлених для звернення до адміністративного суду поза увагою, що по суті суперечить нормам процесуального законодавства..
Зокрема, положеннями п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, окрім іншого, з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом, а у випадку подання заяви про поновлення цього строку, суддею перевіряються чи є підставі для її задоволення.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення останньої, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
В свою чергу, положеннями ч. 5 ст. ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", зокрема пунктами 32, 33 визначено право суб'єкта господарювання на оскарження постанов про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про транспорт. Зокрема вказаними положеннями визначено, що скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.
Вказаним правом ФОП ОСОБА_3 не скористався. Доказів наявності заперечень у позивача стосовно висновків відповідача, як і під час складання акту № 192471 від 08.10.2010 р., так і під час розгляду справи про правопорушення і винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративних санкцій матеріали справи, як вказано вище, не містять.
Таким чином, судова колегія суду апеляційної інстанції, з огляду на положення ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, дійшла висновку про пропуск ФОП ОСОБА_3 строків встановлених для звернення до адміністративного суду за захистом власних прав.
У відповідності до положень ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи, той факт, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній адміністративній справі, залишив поза увагою як сам факт недотримання позивачем процесуальних строків встановлених для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, так і клопотання позивача про поновлення вказаних строків, судова колегія дійшла висновку про порушення Вінницьким окружним адміністративним судом норм процесуального права під час вирішення даного спору.
Відповідно до положень ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин та враховуючи наявні матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головної державної інспекції на автомобільному транспорті підлягає частковому задоволенню. Постанову ж Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 р. слід скасувати та постановити нову ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду.
Керуючись ст.ст. 100, 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 202, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Ратовського А.С. про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, - скасувати.
Постановити нову ухвалу:
- позовну заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23.02.11 .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Мельник-Томенко Ж.М.