Справа № 2-а-4454/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
22 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача (апелянт) - Лесик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з вимогою щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 26.10.2010 р. за №0002841721/0 та №0002851721/0.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2011 року вказаний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002841721/0 та №0002851721/0 від 26.10.2010 р.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в останній, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом з порушенням норм матеріального права і не відповідає вимогам про його законність та обґрунтованість.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_4, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ м. Вінниці, надісланих на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду 15.02.2011 р., зазначає, що ним було надано всі необхідні, передбачені законодавством, документи для врахування цих витрат у складі валових витрат та податкового кредиту, зокрема, договори, накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, тощо. Що ж стосується відсутності товарно-транспортних накладних, то ФОП ОСОБА_4 зазначає, що враховуючи схему поставки та перевезення товару, даних документів у позивача не має і не могло бути.
В судовому засіданні представник ДПІ м. Вінниці доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на підставі відповідного направлення посадовою особою ДПІ у м. Вінниці Боднюк Л.І. з 08.09.2010 року по 28.09.2010 року проведено планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.06.2010 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 2180/1721/2003213630 від 01.10.2010 року, яким зафіксовано ряд порушень допущених ФОП ОСОБА_4 норм чинного законодавства, зокрема:
- 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: до податкового кредиту включено податкові накладні на придбання транспортних послуг, які не мають безпосереднього відношення до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 (товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують факт перевезення саме тих товарів, які мають відношення до діяльності СПД на перевірку не надано), в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 51 776 грн.;
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а саме: включення до складу валових витрат за 2009 рік та І півріччя 2010 року витрат на придбання транспортних послуг, які не мають безпосереднього відношення до отриманого доходу ФОП ОСОБА_4, в результаті чого за перевіряємий період донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 37 580,49 грн.
На підставі вказаних висновків, 26.10.2010 року ДПІ м. Вінниці були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002841721/0, яким позивачу визначено до сплати зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 77 664 грн., та № 0002851721/0, яким позивачу визначено до сплати зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 37 580,49 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ м. Вінниці, виходив з того, що правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена, а заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу.
До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.
Як було встановлено в судовому засіданні судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_4 був замовником транспортних послуг з перевезення жита. Транспортування ж визначеного товару проводилось ТОВ "Каскад-Транссервіс", ПП "Арм-Прим" та ПП "Галас КВ". Одержувачачем товару було ТОВ "Ржевуськ млин".
В ході ж проведення перевірки податковим органом, було встановлено, що позивачем за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року до валових витрат включені транспортні послуги, надані ТОВ "Каскад-Транссервіс", ПП "Арм-Прим" та ПП "Галас КВ" приватному підприємцю ОСОБА_4 в 2009 року на суму 181 742 грн. та в І-му півріччі 2010 року на суму 68 794,60 грн. без підтвердження здійснення господарських операцій товарно-транспортними накладними, в зв'язку з чим позивачу податковим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 37 580,49 грн.
Разом з тим, судова колегія, з огляду на наведені в постанові від 12.01.2011 р. Вінницького окружного адміністративного суду, положення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3-5.7, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та наявність у матеріалах справи та оглянутих під час проведенні перевірки позивача посадовими особами податкового органу податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт/наданих послуг, платіжні доручення та виписки банку, що свідчать про надання ТОВ "Каскад-Транссервіс", ПП "Арм-Прим" та ПП "Галас КВ" приватному підприємцю ОСОБА_4 транспортних послуг в 2009 р. на суму 181 742 грн. та в І-му півріччі 2010 року на суму 68 794,60 грн., а також про оплату позивачем даних послуг, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що зазначені документи в силу наведених вище вимог Закону є відповідними розрахунковими, платіжними документами, які підтверджують надання транспортних послуг, що пов'язане саме з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом не оспорювалась наявність зазначених документів та правильність їх заповнення.
Водночас судова колегія вважає вірним відхилення судом першої інстанції твердження відповідача, що єдиним та обов'язковим документом, який є доказом надання транспортних послуг в даному випадку є лише товарно-транспортні накладні, що на разі не підтверджено жодними положеннями чинного законодавства України.
В ході ж оцінки доводів сторін щодо відсутності у позивача відповідних товарно-транспортних накладних, судом першої інстанції було вірно звернуто увагу на положення пп. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, де визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами, викладеними позивачем в запереченнях на апеляційну скаргу, стосовно того, що з огляду на той факт, що позивач в господарських операціях не був ні замовником (вантажовідправником), ні перевізником, ні вантажоодержувачем, в нього не могло, та й не повинно було бути жодного екземпляру товарно-транспортної накладної
Що ж стосується дослідження правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг, то Вінницький окружний адміністративний суд обґрунтовано, в розрізі положень 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та встановлення в судовому засіданні факту підтвердження витрат позивача по сплаті податку належно оформленими податковими накладними, які приєднані до матеріалів справи, дійшов висновку, що викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість при придбанні транспортних послуг.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що права позивача, в даному випадку, підлягають захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 26.10.2010 р. за № 0002841721/0 та № 0002851721/0.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2011 р., - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2011 року .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Курко О.П.
Совгира Д.І.