Справа № 2-а-4007/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
15 лютого 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Аліменка В.О., Курка О.П.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача - Томенко Р.В.
відповідача 1 - Сидоров О.В., Лучинський П.В.
відповідача 2 - Боценко Д.І.
прокурор - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці та до Головного Державного казначейства України у Вінницькій області, за участю прокурора м. Вінниці на стороні відповідача про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -
В жовтні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці та до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. позов було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Поділляагротранс".
Зокрема, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом з порушенням норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку ДПІ у м. Вінниці суд повинен був з урахуванням сутності заперечень відповідача проти позову витребувати у ДПІ у м. Вінниці (інших податкових інспекції, на обліку яких перебувають контрагенти позивача) матеріали зустрічних перевірок, які підтверджують доводи відносно того, що факт надмірної сплати ПДВ перевіряється і бездіяльність щодо цього з боку ДПІ у м. Вінниці відсутня. Також, апелянтом, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначено, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, внаслідок чого позов в частині визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 125 384 грн., за липень 2009 року в розмірі 62 977 грн., за серпень 2009 року в розмірі 530 028 грн., за вересень 2009 року в розмірі 232 716 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 211 107 грн., за листопад 2009 року в розмірі 41 455 грн. та стягнення на користь товариства цих сум необхідно було залишити без розгляду.
В судовому засіданні апелянтом вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримано в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та оцінивши апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, протягом березня 2008 року, липня 2009 року - квітня 2010 року, позивач подавав до ДПІ у м. Вінниці декларації з податку на додану вартість, в яких відображено суми податку, належного до відшкодування.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно п.п.7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом же 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
На виконання вказаних положень ДПІ у м. Вінниці було проведено ряд позапланових виїзних документальних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, за наслідками яких були визначені суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 125 384 грн., за липень 2009 року в розмірі 62 977 грн., за серпень 2009 року в розмірі 530 028 грн., за вересень 2009 року в розмірі 232 716 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 211 107 грн., за листопад 2009 року в розмірі 41 455 грн., за грудень 2009 року в розмірі 248 913 грн., за січень 2010 року в розмірі 332 769 грн., за лютий 2010 року в розмірі 224 931 грн., за березень 2010 року в розмірі 142 686 грн., за квітень 2010 року в розмірі 250 104 грн.
В свою чергу, як було встановлено в ході здійснення провадження судом першої інстанції та підтверджено, матеріалами справи, всупереч положенням ч.2 п.п. 7.7.5, пп. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", де визначено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету і на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу, ДПІ у м. Вінниці не було направлено отриманні висновки Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області для подальшого повернення підтверджених перевірками сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ТОВ "Поділляагротранс".
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення ДПІ у м. Вінниці щодо неможливості відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, які не підтверджені зустрічними перевірками постачальників товарів (послуг), з огляду на обґрунтування останніх нормативно-правовим актом, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України про організації і проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не зареєстрованим Міністерством юстиції України, що свідчить про нечинність останнього.
В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено, що з огляду на встановлення п.п 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" чітких термінів проведення податковим органом перевірок платників податку з метою визначення сум бюджетного відшкодування та направлення за наслідками цих перевірок висновків органам державного казначейства про відшкодування підтверджених сум бюджетного відшкодування, вказані терміни не можуть бути продовжені податковим органом, а їх недотримання є протиправним.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та Держказначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Крім того, суд першої інстанції також вірно звернув увагу на те, що Закон України "Про податок на додану вартість", інші закони з питань оподаткування не містять зв'язку між бюджетним відшкодуванням платника податків та дотриманням його контрагентами (як прямими, так і опосередкованими - по ланцюгу постачальників) вимог податкового законодавства. Недотримання контрагентами вимог податкового законодавства, в т.ч. несплата податку на додану вартість, яка надійшла в ціні поставленого товару (робіт, послуг), має нести негативні наслідки виключно щодо цих контрагентів у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій, притягнення посадових осіб цих контрагентів до адміністративної та кримінальної відповідальності тощо.
Судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивач, у разі недотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, не має нести негативних наслідків у вигляді неотримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Таким чином, судова колегія суду апеляційної інстанції, в ході аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх достатньо обґрунтованими, що встановлені обставини свідчать про неправомірність дій ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання відповідних висновків до Державного казначейства, які необхідні для здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідні суми були фактично узгодженні у встановленому законом порядку, а тому посилання відповідача 1 на проведення зустрічних перевірок не може бути підставою для не надання відповідних висновків.
Судовою колегією також були перевірені доводи ДПІ у м. Вінниці, наведені в апеляційній скарзі, щодо пропущення ТОВ "Поділляагротранс" встановленого законом строку звернення до суду в зв'язку з чим позов в частині визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці стосовно ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 125 384 грн., за липень 2009 року в розмірі 62 977 грн., за серпень 2009 року в розмірі 530 028 грн., за вересень 2009 року в розмірі 232 716 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 211 107 грн., за листопад 2009 року в розмірі 41 455 грн. та стягнення на користь товариства цих сум необхідно залишити без розгляду.
З огляду на встановлені в судовому засіданні судом першої інстанції обставини, апеляційна інстанція не виявила фактів та доказів в підтвердження вказаного та погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки про протиправну бездіяльність ДПІ у м. Вінниці позивач дізнався лише з його листа від 13.08.2010 року № 26566/10/19, з якого, окрім того, вбачається, що ТОВ "Поділляагротранс" подало відповідачу 1 заяву про отримання облігацій внутрішньої державної позики на суму бюджетного відшкодування згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року № 368, на що останній неодноразово, в т.ч. і в даному листі, запевняв про те, що позивач отримає в найближчий час ці облігації, проте облігації так і не були видані позивачу.
Таким чином, з огляду ж на встановлену протиправність бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 125 384 грн., за липень 2009 року в розмірі 62 977 грн., за серпень 2009 року в розмірі 530 028 грн., за вересень 2009 року в розмірі 232 716 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 211 107 грн., за листопад 2009 року в розмірі 41 455 грн., за грудень 2009 року в розмірі 248 913 грн., за січень 2010 року в розмірі 332 769 грн., за лютий 2010 року в розмірі 224 931 грн., за березень 2010 року в розмірі 142 686 грн., за квітень 2010 року в розмірі 250 104 грн., наявність передбачених законом підстав для отримання позивачем зазначених сум бюджетного відшкодування, необхідності гарантування захисту усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановленого ч.4 ст.13, ч.4 ст.41 Конституції України, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України цих сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р., - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 лютого 2011 року .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Курко О.П.