Справа № 2-а-4153/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
15 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Аліменка В.О., Курка О.П.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача - Панасюк В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -
ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0014561750/0 від 11.10.2010 року та № 0014611750/0 від 11.10.2010 року, прийнятих на підставі Акту № 11/1750/3129121393 від 30.09.2010 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 11.06. 2009 року по 30.06.2010 року."
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2010 року вказаний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0014561750/0 від 11.10.2010 року та № 0014611750/0 від 11.10.2010 року.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в останній, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом з порушенням норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
В свою чергу, ОСОБА_2, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу Крижопільської МДПІ, надісланих на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду 06.01.2011 р., зазначає про надуманість обставин викладених апелянтом в апеляційній скарзі. Зокрема, ОСОБА_2 в обґрунтування доводів власних заперечень посилається на той факт, що при проведенні перевірки посадовими особами податкового органу не було враховано наказ № 46 від 10.11.2008 р. ТОВ "Гайсинський молокозавод", на підставі якого він працює в товаристві водієм-експедитором, трудовий договір, укладений між позивачем та товариством, і договір про надання послуг, укладений 01.01.2010 р. і відповідно до умов якого ОСОБА_2, окрім іншого, від імені Товариства, за його дорученням та за його рахунок надає останньому послуги по збору молока від населення та доставку на його територію.
В судовому засіданні представник Крижопільської МДПІ доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на підставі п. 19 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлень від 25.08.2010 року № 4397 та від 29.09.2010 року № 5221, виданих Крижопільською МДПІ, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 11/1750/3129121393 від 30.09.2010 року, яким зафіксовано ряд допущених ФОП ОСОБА_2 порушень норм права, зокрема:
- п.9.4 ст.9. п.п. 2.3.1. п.2.3 ст.2. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), а саме, позивачем занижено ПДВ за період з 20.04.2010 року по 30.06.2010 року на суму 39780 грн.. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями);
- ст. 1, ст. 2. ст. 4. ст. 5 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999р. (із змінами та доповненнями); ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року за №13-92 (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 86020,23 грн.;
- ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 ВР від 26.12.1992 р. та порядок ведення книги обліку доходів та витрат затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1269.
На підставі вказаних висновків, Крижопільською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0014561750/0 від 11.10.2010 року про визначення сум податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 86020,23 грн. за порушення ст. ст. 1, 2, 4, 5 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян";
№ 0014611750/0 від 11.10.2010 року про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 47736 грн. за порушення п. 9.4 ст. 9. п.п. 2.3.1. п.2.3 ст.2. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість".
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ, виходив з того, що перевіряючі у акті перевірки, при визначенні валового доходу (обсягу виручки), витрат пов'язаних з одержанням доходу позивачем, повинні були врахувати лише ті кошти, які отримані ним від здійснення підприємницької діяльності, як це передбачено ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян", а не кошти, які були надані позивачу під звіт ТОВ "Гайсинський молокозавод" для розрахунку з населенням від імені заводу за придбане заводом молоко, яке, в свою чергу, позивачем було зібране від населення та доставлене на завод як водієм-експедитором та відповідно до умов договору про надання послуг.
До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.
01.01.2010 року між позивачем та ТОВ "Гайсинський молокозавод" було укладено договір про надання послуг (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_2 (Повірений), від імені ТОВ "Гайсинський молокозавод" (Довірителя) за його дорученням та за його рахунок, надає послуги останньому по збору молока від населення та доставку його на територію Довірителя, послуги з догляду за худобою, зі стимулювання її розведення та зростання продуктивності, перегону та випасу її; в разі потреби здійснює експедиційні послуги по доставці сировини та продуктів її переробки, що належать Довірителю.
В ході аналізу положень вказаного Договору, зокрема, п.п. 1.2., 1.3, якими визначено, що зібране Повіреним молоко залишається власністю Довірителя, а даний Договір має силу Довіреності Повіреному, судом першої інстанції був встановлений факт наявності трудових взаємовідносин між ТОВ "Гайсинський молокозавод" та позивачем у відповідності до яких останній фактично, працюючи по трудовому договору водієм-експедитором на заводі, за Довіреністю виконує від імені заводу та в інтересах заводу додаткові трудові обов'язки.
Як засвідчується довідкою ТОВ "Гайсинський молокозавод" № 226-01-01 від 14.10.2010 року, на виконання п. 1.4 Договору, кошти на закупівлю молока від населення на протязі 1-го півріччя 2010 року виплачувались ОСОБА_2 під звіт, в якості розрахунку із здавачами молока.
Відповідно до наявних в матеріалах справи бухгалтерських документів ТОВ "Гайсинський молокозавод", зокрема видаткових касових ордерів №№ 22 від 06.01.2010р., 148 від 26.01.2010р., 264 від 08.02.2010р., 352 від 22.02.2010р., 504 від 15.03.2010р., 636 від 31.03.2010р., 756 від 23.04.2010р., 793 від 29.04.2010р., 928 від 21.05.2010р., 1066 від 04.06.2010р., 1131 від 16.06.2010р., 1178 від 22.06.2010р. останній кореспондував кошти позивачу через рахунок № 3723 для розрахунку із населенням за молоко, поставлене на завод, в тому числі і на дотацію населенню за здане молоко.
Використання ж вказаних коштів позивачем, як водієм заводу, підтверджується також звітами про використання коштів, наданих під звіт №№ 123 від 29.01.2010р., б.н. від 15.02.2010р., 227 від 26.02.2010р., 332 від 22.03.2010р., 401 від 06.04.2010р., 463 від 26.04.2010р., 498 від 30.04.2010р., 574 від 25.05.2010р., 567 від 10.06.2010р., 713 від 21.06.2010р., 742 від 25.06.2010р., які були отримані в ТОВ "Гайсинський молокозавод" для розрахунку від імені заводу із населенням за молоко, поставлене на завод.
Внаслідок викладеного, та з урахуванням досліджених в судовому засіданні копії договору від 01.01.2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Гайсинський молокозавод" щодо надання послуг, довідки виданої ТОВ "Гайсинський молокозавод" № 226-01-01 від 14.10.2010 року стосовно порядку виплати коштів позивачу, копій авансових звітів та видаткових касових ордерів, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач не заготовляв молоко для реалізації його на завод, всупереч викладеному в акті перевірки податкового органу, а забирав молоко з молокоприймальних пунктів і поставляв його на завод за кошти заводу та за довіреністю заводу як водій-експедитор.
Також суд першої інстанції правомірно звертає увагу на той факт, що податковим органом не було розмежовано кошти отримані ОСОБА_2, як працівником ТОВ "Гайсинський молокозавод" під звіт, в якості розрахунку із здавачами молока та його прибуток, отриманий при здійсненні підприємницької діяльності як СПД.
Що ж стосується висновку податкового органу, який міститься в п. 2.2.1 Акту перевірки, де визначено, що валовий дохід ОСОБА_2 за І-ІІ квартали 2010 року, в результаті здійснення ним діяльності, яка не відповідає виду діяльності зазначеного в свідоцтві платника єдиного податку, складає 764624,27грн., то суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість останнього, оскільки перевіряючими не був врахований трудовий договір, існуючий між позивачем та ТОВ "Гайсинський молокозавод", де Договір про надання послуг, фактично є довіреністю.
Натомість, як було встановлено в ході розгляду даної справи сума 764624,27 грн., яка, на думку перевіряючих, є виручкою позивача за І-ІІ півріччя 2010 року, є коштами, які були надані позивачу під звіт ТОВ "Гайсинський молокозавод" для розрахунку з населенням від імені заводу за придбане заводом молоко, зібране від населення та доставлене на завод ОСОБА_2 в якості водія-експедитора та відповідно до умов договору про надання послуг.
Судова колегія апеляційної інстанції, з огляду на викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновками суду першої інстанції, які спростовують твердження податкового органу щодо того, що позивач в порушення п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2 ЗУ "Про податок на додану вартість", отримуючи за останні 12 календарних місяців виручку від реалізації продукції, що сукупно перевищує 300000,00 грн., повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість з І-ІІ квартали 2010 року.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що ОСОБА_2 як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не одержував протягом звітного року доходи інші, ніж зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію його як СПД, а тому у нього відсутні доходи, які протягом року підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за правилами та у порядку, встановленими Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові ОСОБА_2 до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції обставини є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником нормативно-правових актів які відображені в податкових повідомленнях - рішеннях № 0014561750/0 від 11.10.2010 року та № 0014611750/0 від 11.10.2010 року.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Крижопільської МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2010 р., -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 лютого 2011 року .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Курко О.П.