Справа № 2-а-4480/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 лютого 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Сторчака В. Ю., суддів: Смілянця Е.С., Боровицького О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АгроНіка" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій , -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "АгроНіка" з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року позовні вимоги Приватного підприємства "АгроНіка" задоволено повністю, а саме, визнано протиправним та скасовано рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.10.2010 року №0000022200/0 та №0000032200/0.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити Приватному підприємству "АгроНіка" в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що постанову суду першої інстанції, якою визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнято з порушенням норм матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
10.02.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ПП "АгроНіка" на вищевказану апеляційну скаргу, відповідно до яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції -без змін, мотивуючи це тим, що постанова суду першої інстанції прийнята судом законно та є обгрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та забезпечує правовий захист позивача від протиправних дій відповідача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, надавши відповідні клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області 06 жовтня 2010 року було проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -ПП “АгроНіка”за дотримання вимог законодавства про оподаткування. За результатами перевірки складено акт № 1948/2200/30002541 від 06.10.10р.
Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”№185/94-ВР від 23.09.1994р., а саме, товар від нерезидента в сумі 16000 євро надійшов з прострочкою, а також порушення вимог ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994р. “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”, п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”№15-93 від 19.02.1993 року, п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженої Постановою КМУ від 28.02.2000 року №419 в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.
На підставі вище зазначено акту відповідачем 11 жовтня 2010 року винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000022200/0 та №0000032200/0 на загальну суму 89442,97 грн. (а.с.18, 19)
З акту перевірки судом також встановлено, що 20.08.2009 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1 із фірмою-нерезидентом RESAU AGRICOLE”(Франція), предметом якого є купівля-продаж комбайну силосозбирального CLAAS Ягуар 860 номер 48900773 бувшого у використанні на суму16000 євро.
Відповідно до платіжного доручення №1 від 21.08.2009 року з свого банківського рахунку 26002300002278/980, відкритого у Вінницькій філії АКБ “Форум”, позивачем перераховано нерезиденту -фірмі RESAU AGRICOLE”(Франція) кошти в сумі 16000 євро.
На виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 20.08.2010 року нерезидентом було поставлено комбайн силосозбирального CLAAS Ягуар 860 номер 48900773, бувший у використанні, який перетнув митний кордон України 31.08.2009 року, про що свідчить документ контролю доставки попереднього повідомлення (ДКД ПП) №401000008.2009.500975 зі штампом Львівської митниці від 31.08.2009 року та штампом Вінницької митниці “під митним контролем”від 02.09.2009 року.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до ватажно-митної декларації №401030001/2010/000844, 05.08.2010 року комбайн поставлено на територію України згідно договору купівлі продажу №1 від 20.08.2009 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що Гайсинською МДПІ Вінницької області накладено на ПП “АгроНіка” штрафні санкції за порушення ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”185/94-ВР від 23.09.1994р.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”185/94-ВР від 23.09.1994р., із змінами та доповненнями, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішеннями №0000022200/0 та №0000032200/0 на загальну суму 89442,97 грн., з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що авансовий платіж позивачем по договору №1 від 20.08.09р. здійснений 21.08.09р., таким чином граничний 180-денний термін надходження товару у відповідності до ЗУ № 185/94-ВР наступив 17.02.2010р.
Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.
Згідно зі ст. 37 Митного Кодексу України переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.
Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. № 11/18-5435).
Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Водночас, згідно пп. 3.3 п. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.
За таких обставин посилання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40 є безпідставними.
Згідно висновку, викладеного в Податковому роз'ясненні щодо застосування норм ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа “Під митним контролем" при відсутності належним чином оформленої ВМД, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, однак таке роз'яснення не може бути взяте до уваги судом, оскільки дане роз'яснення не зареєстроване в Міністерстві юстиції України, а тому містять лише рекомендаційний характер.
Судом І інстанції встановлено, що товар -комбайн, який коштує 16000 євро, на виконання вимог договору № 1 від 20.08.2009 року надійшов на митну територію України 31.08.2009 року, даний факт стверджується документом контролю доставки попереднього повідомлення (ДКД ПП) №401000008.2009.500975 зі штампом Львівської митниці від 31.08.2009 року та штампом Вінницької митниці “під митним контролем”від 02.09.2009 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”185/94-ВР від 23.09.1994р.,
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”185/94-ВР від 23.09.1994р., тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, що стосується порушень позивачем ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994р. “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей, слід врахувати слідуюче.
Матеріали справи свідчать про те, що штрафна (фінансова) санкція в сумі 340 грн. застосована до позивача на підставі ст. 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18.06.1994р. № 319/94. Штрафна санкція застосована за порушення в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.
Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000р. № 49 встановлено, що порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
Оскільки підприємство позивача не має валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України, законні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування відсутні, натомість воно лише перерахувало з свого банківського рахунку 26002300002278/980, відкритого у Вінницькій філії АКБ “Форум”, кошти в сумі 16000 євро на іноземний рахунок нерезидента AGRICOLE” (Франція).
Враховуючи вищенаведене, позивачем не порушений п. 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18.06.1994р. № 319/94.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішень Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.10.2010 року №0000022200/0 та №0000032200/0. Постанова Вінницького окружного адміністративного від 22 грудня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Смілянець Е.С.
Боровицький О.А.