Справа № 2-а-4610/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
08 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Аліменка В.О., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фінансово-економічного управління командування Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії , -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 р. було відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 щодо визнання незаконною відмову начальника Фінансово-економічного управління командування Повітряних Сил Збройних Сил України у призначенні та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зобов'язання останнього в подальшому дотримуватись вимог законодавства України, стягнення суми невиплаченої матеріальної допомоги, з врахуванням індексації за її затримку, та моральної шкоди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
При обґрунтуванні апеляційної скарги, позивач посилається на те, що дії відповідача стосовно відмови у призначенні та виплати матеріальної допомоги суперечать нормам діючого законодавства, зокрема вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260 та наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, накладеним у формі резолюції на рапорти позивача стосовно виділення матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань.
Обґрунтовуючи ж вимогу щодо стягнення з відповідача суму моральної шкоди ОСОБА_2 зазначає про душевні переживання та страждання, які зазнав він та його брат у зв'язку з оскаржуваними діями відповідача.
26.01.2011 р. від Фінансово-економічного управління командування Повітряних Сил Збройних Сил України надійшло письмове заперечення щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, зі змісту якого вбачається, що порушуючи клопотання про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку з необхідністю лікування брата, позивачем не було документально підтверджено ні факт перебування брата на його утриманні, ні факт їх спільного проживання в зв'язку з чим рапорти на виплату матеріальної допомоги за 2009-2010 роки залишились без реалізації.
Разом з тим, відповідач зазначає, що незважаючи на відмову Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та враховуючи факт надання останнім в засідання суду першої інстанції довідки про спільне проживання разом з братом, після повторного порушення позивачем клопотання про виплату матеріальної допомоги за 2010 рік рішенням командувача Повітряних Сил Збройних Сил України ОСОБА_2 було призначено та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань про розгляд справи за їх участю не надали, що з огляду на положення п.п. 1, 2 ст. 197 КАСУ дозволяє суду апеляційної інстанції розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи на військовій службі в військовій частині А 0535, в грудні 2009 року звернувся з рапортом до начальника командного центру ПС ЗС України про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік.
28.12.2009 року командувачем ПС ЗС України було затверджено рапорт ОСОБА_2 та прийнято рішення про виплату матеріальної допомоги, шляхом накладення відповідної резолюції, та визначено виконавця для опрацювання і виплати коштів - начальника фінансово-економічного управління ПС ЗС України.
Листом фінансово-економічного управління командування ПС ЗС України від 05.12.2010 року поданий позивачем рапорт було розглянуто та залишено без реалізації, у зв'язку з неможливістю додаткового фінансування ПС ЗС України зазначених цілей. Також було повідомлено ОСОБА_2, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік може призвести до виникнення небюджетної заборгованості та порушення вимог наказу Міністра оборони України від 24.01.2009 року № 30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2009 рік".
Що ж стосується звернення позивача стосовно виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік, то як вбачається з резолюції заступника начальника фінансово-економічної служби ПС ЗС України Каспрука А.В. від 23.06.2010 р. останнє було розглянуто, проте залишено без реалізації у зв'язку із відсутністю вільного фінансового ресурсу для виплати матеріальної допомоги.
Крім того, листом Фінансово-економічного управління командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 29.10.2010 року позивачу було роз'яснено, що оскільки при порушенні клопотань про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку із лікуванням брата, не було документально підтверджено факт перебування брата на його утриманні або факт спільного з ним проживання, рапорти на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009-2010 роки залишились без реалізації.
Таким чином, визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_2, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 року (далі - Постанова КМУ № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 п. 5 Постанови КМУ № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови КМУ № 1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.
Такий порядок встановлений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.2 Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Пункт 1.3.1 визначає, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується, у тому числі військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у центральному апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, об'єднаннях, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
Положеннями п. 33.1. Інструкції встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 33.3 Інструкції, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Статтею 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Судом першої інстанції також встановлено, що з метою організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", дорученням КМУ від 31.12.2008 року № 64799/1/1-08 до цього Закону, постанови КМУ від 26.11.2008 року № 1036 "Деякі питання організації бюджетного процесу" (зі змінами) та забезпечення виконання поставлених перед Збройними Силами України завдань, ефективного і економічного використання бюджетних коштів, своєчасного забезпечення військовослужбовців і працівників належними видами грошового і матеріально-технічного забезпечення Міністром оборони України 24.01.2009 року видано Наказ "Про бюджетну політику" № 30, де передбачено, що видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідно здійснювати після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття за ними рішення заступниками Міністра оборони України, начальником Генерального штабу України - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командувачами видів Збройних Сил України.
З п. 13 Наказу Міністра оборони України "Про бюджетну політику" № 30 вбачається, що виплату заробітної плати працівникам Збройних Сил України необхідно здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах асигнувань на оплату праці.
Відповідні положення містяться також в наказах № 52 від 05.02.2010 року "Про бюджетну політику Міністерства оборони України в І кварталі 2010 року" та № 380 від 22.07.2010 року "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2010 рік".
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, та враховуючи, що в судовому засіданні встановлена відсутність додаткових асигнувань призначених для розрахунків щодо виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2009-2010 років, у зв'язку з чим грошове забезпечення здійснювалось в межах затверджених кошторисних призначень, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що діючі законодавчі акти України передбачають саме право, а не обов'язок керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Водночас, за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період 2009-2010 років позивачу не нараховувалась, відповідних наказів про нарахування та виплату головнокомандувачем не приймалось.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом першої інстанції факти, враховуючи, що надання військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівників державних органів, а зазначене право ними реалізується лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах, також враховуючи, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період 2009-2010 років ОСОБА_2 нарахована не була, судова колегія погоджується, що підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання фінансово-економічне управління командування ПС ЗС України прийняти відповідне рішення щодо виплати позивачу сум матеріальної допомоги в розмірі 3567,80 грн. та провести відповідну індексацію на разі відсутні.
Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій фінансово-економічного управління ПС ЗС України по невиплаті позивачу матеріальної допомоги за 2009-2010 роки неправомірними і незаконними, оскільки дії відповідача, як вірно визначив суд першої інстанції, щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги за вказаний період не суперечать нормам діючого законодавства України, які регулюють питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу.
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 300 грн., то з огляду на положення ст. 23 Цивільного кодексу України та наявні матеріали справи, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності заподіяної шкоди у вигляді душевних переживань та страждань, яких він зазнав у зв'язку з оскаржуваними діями відповідача, не навівши при цьому переконливих мотивів в обґрунтування зазначеної суми.
Отже, вивчивши матеріали вищевказаної адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи, що інших обставин в обґрунтування своїх вимог апелянтом не надано, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фінансово-економічного управління командування Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання незаконною відмови відповідача у призначенні та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зобов'язання останнього в подальшому дотримуватись вимог законодавства України, стягнення суми невиплаченої матеріальної допомоги, з врахуванням індексації за її затримку, та моральної шкоди -без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до положень ч. 5 ст. 254 КАСУ через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Мельник-Томенко Ж.М.