Справа № 2-а-4782/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
08 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Аліменко В.О., Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі: Зелінській І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3
відповідача - Комісарчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн. , -
В листопаді 2010 року Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області № 112149 від 26.10.2010 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року адміністративний позов ПП ОСОБА_3 було задоволено, визнано протиправним та скасовано постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 112149 від 26.10.2010 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на викладені обставини, просить скасувати постанову суду першої інстанції, як невмотивовану та необґрунтовану, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також апелянт в обґрунтуваннях власних доводів зазначає, що наведенні судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, керуючись положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 р. № 278, зазначив, що постанова про застосування фінансових санкцій № 112149 від 26.10.2010 р. винесена відповідно до вимог чинного законодавства, наведені факти є належним чином підтвердженими, що позбавляє необхідності їх окремого доказування.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2010 року державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області, було проведено перевірку транспортного засобу марки "WV" номерний знак НОМЕР_1, що належить приватному - підприємцю ОСОБА_3, за кермом якого знаходився водій - ОСОБА_5.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 192584 від 17.10.2010 року, в якому було зафіксовано порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з регулярних - спеціальних перевезень за маршрутом "Вінниця-Київ-Вінниця" без оформлених схеми маршруту, розкладу руху та паспорту маршруту.
На підставі акту № 192584 від 17.10.2010 року начальником ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області винесено постанову № 112149 від 26.10.2010 р. про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ПП ОСОБА_3 стосовно визнання незаконною та скасування постанови територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області № 112149 від 26.10.2010 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на час перевірки та під час розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт у позивача був в наявності паспорт маршруту, затверджений 15.05.2010 р., згідно вимог Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 р. № 1142, використання якого дозволено пунктом 4 Наказу Міністерства транспорту та зв"язку України від 07.05.2010 р. № 278 до закінчення його дії, однак не пізніше ніж до 01.01.2011 р., що спростовує висновки відповідача стосовно порушення позивачем положень ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та позбавляє територіальне управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області підстав для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності передбачено ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, визначаючись щодо правомірності дій відповідача Вінницький окружний адміністративний суд, дійшов висновку про відсутність у відповідача достатніх доказів, які б обґрунтовували правомірність прийняття постанови про застосування фінансових санкцій.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Зокрема, документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" передбачено, що під час проведення рейдової перевірки, між іншим, перевіряється: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В ході ж розгляду адміністративної справи судом першої інстанції було встановлено, що ПП ОСОБА_3 здійснювались регулярні спеціальні перевезення без належно оформленого паспорту маршруту, затвердженого замовником транспортних послуг - ТОВ "Євроінвест ЛТД" 15.05.2010 року, що був пред'явлений державним інспекторам під час перевірки і в якому були відсутні відповідні погодження організатора перевезень, Державтоінспекції та відсутній акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезення.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 278 від 07.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 року за № 408/17703, затверджено Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 N 1142 "Про затвердження Форми паспорта міського та приміського автобусного маршруту загального користування, Форми паспорта міжміського автобусного маршруту загального користування та Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.02.2005 за N 248/10528 (надалі - Порядок).
Пунктом 2.14 Порядку визначено, що затвердження паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень здійснюється замовником послуг за погодженням із організатором перевезень на відповідній території (в частині маршруту та графіка руху), а відповідно до п.3.3 Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень після розроблення надається на погодження до відповідних органів Державтоінспекції МВС України, після чого - до організатора перевезень на відповідній території.
Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" регулярні спеціальні пасажирські перевезення - це перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Пунктом 4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 278 від 07.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 року за № 408/17703 установлено, що паспорти регулярних автобусних маршрутів, затверджені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 N 1142, можуть застосовуватися до закінчення терміну їх дії, однак не пізніше ніж до 1 січня 2011 року.
Зосередившись на тлумаченні понять та визначень, що містяться у нормативних актах, що регулюють автомобільні перевезення, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що наявний у перевізника паспорт маршруту не відповідав вимогам чинного законодавства як на момент його виготовлення, так і на момент проведення перевірки.
На маршрут оформлюється паспорт за формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 N 1142 "Про затвердження Форми паспорта міського та приміського автобусного маршруту загального користування, Форми паспорта міжміського автобусного маршруту загального користування та Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування", зареєстрованим у Мін'юсті України 18.02.2005 за N 248/10528" (надалі - Інструкція).
Відповідно до п.1.1. Інструкції Паспорт автобусного маршруту загального користування розробляє перевізник, погоджує його з місцевим органом Державтоінспекції та подає замовнику перевезень для затвердження. Аналогічний обов'язок встановлений п.п.3.3. Інструкції в редакції наказу №278 від 07.05.2010 року.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що акт відповідності Паспорта маршруту умовам перевезення складається комісією, до складу якої входять представники замовника перевезень, перевізника, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Комісія приймає рішення щодо правильності даних, унесених до проекту Паспорта маршруту, і відповідності дорожніх умов вимогам безпеки перевезень пасажирів, та оформлює його у вигляді акта.
Зі змісту паспорту вбачається, що він був оформлений 15.05.2010 р. у зв'язку із укладенням замовником та перевізником договору. Відомості щодо його погодження в органах ДАІ та складення акту відповідності в паспорті відсутні.
Наказ та Інструкція не містить визначення паспорту регулярного спеціального перевезення автобусного маршруту, даний вид паспорта передбачений лише Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 278 від 07.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 року за № 408/17703.
Таким чином, паспорт не міг бути оформлений на підставі наказу №278 від 07.05.2010 року, оскільки останній на той час не набув чинності, а також не відповідав вимогам попередньої редакції Інструкції.
З урахуванням того, що паспорт не був погоджений з відповідними органами Державтоінспекції МВС України, відсутній акт відповідності, що підтвердив позивач під час апеляційного перегляду справи, а відтак не відповідав вимогам Інструкції як на час оформлення, так і на час проведення перевірки, посилання суду першої інстанції на ту обставину, що п.4 наказу дозволяє використання паспортів, оформлених до видання вказаного наказу на весь час їх дії, але не пізніше 01.01.2011 р., не спростовує факту допущених позивачем порушень та не звільняє його від встановленої Законом відповідальності.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи наявність всіх підстав для притягнення ПП ОСОБА_3 до відповідальності, передбаченої ч 1. ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", дійшла висновку, що твердження суду першої інстанції про відсутність у територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Вінницькій області підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, зроблений судом першої інстанції безпідставно, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з віднесенням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області щодо визнання незаконною та скасування постанови № 112149 від 26.10.2010 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн. - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову Приватного підприємця ОСОБА_3 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області щодо визнання незаконною та скасування постанови № 112149 від 26.10.2010 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн. відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь відповідача судові витрати в сумі 1,7 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова суду складена в повному обсязі "14" лютого 2011 р. .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Мельник-Томенко Ж.М.