Справа № 2-а-4455/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
08 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г., суддів: Аліменко В.О., Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі: Зелінській І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - Непийвода І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення , -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Вінниці № 0002881721/0, № 0002891721/0 від 27.10.2010 р. та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002901721, № 0002911721 від 27.10.2010 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнавши протиправними і скасувавши податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці № 0002881721/0, № 0002891721/0 від 27.10.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002901721, № 0002911721 від 27.10.2010 року.
Мотивуючи апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 вказує на те, що при винисенні постанови від 08.12.2010 р. судом першої інстанції було неповно з"ясовано всі обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи. також апелянт зазначає про недоведеність обставин, що мають значення для справи, хоча суд вважає їх встановленими.
Зокрема, апелянт зазначає про хибність висновків суду першої інстанції, оскільки враховуючи положення ст.ст. 1000, 1002 Цивільного кодексу України, п. 1.31 ст. 31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", кошти отриманні апелянтом від ВАТ "Літинський молочний завод" не можуть вважатись виручкою, оскільки отримувались на виконання договору доручення для подальшої закупівлі молока.
Також, апелянт заперечує висновок суду першої інстанції щодо отримання ним коштів в 2010 році як суб"єктом підприємницької діяльності, оскільки вказаний факт жодним чином не був посвідчений і матеріали справи не містять доказів в підтвердження вказаного.
Окрім того, ФОП ОСОБА_4, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на той факт, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки Акту перевірки від 19.10.2010 р. № 2347/17/3063511195 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 11.08.2009 р. по 30.06.2010 р.".
27.01.2011 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли письмові заперечення ДПІ у м.Вінниці, зі змісту яких вбачається, що відповідач, посилаючись на факт об"єктивного та всебічного з"ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4, залишивши постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 р. без змін.
В судовому засіданні представник позивача вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на письмові заперечення від 26.01.2011 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних даних обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської Ради як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа 10.08.2009 року за № НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 11.08.2009 року та є платником єдиного податку.
Відповідно до направлення від 16.08.2010 р. № 1911/17 (наказ від 16.08.2010 року) виданого Державною податковою інспекцією у м. Вінниці на виконання п. 1-1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" повноважною особою ДПІ у м. Вінниці, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.08.2009 року по 30.06.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої було складено акт №2347/17/3063511195 від 19.10.2010 року.
За результатами перевірки складено акт №2347/17/3063511195 від 19.10.2010 року, яким зафіксовано ряд допущених порушень норм права, зокрема:
- ст.1, ст.2, ст.4, ст.5 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р. № 746/99, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. за № 13-92 у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 10189,06 грн.;
- п.9.4 ст.9, п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, СПД ОСОБА_4 занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період січень 2010 року на суму 10512 грн.;
- п.1 п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, через не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій РРО;
- ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР.
На підставі вказаного Акту перевірки від 19.10.2010 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0002881721/0 від 27.10.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10189,06 грн., № 0002891721/0 від 27.10.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15768 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002901721 від 27.10.2010 року, в сумі 262793,50 грн., як то передбачено п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002911721 від 27.10.2010 року, в сумі 41,28 грн., як то передбачено п.1 ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт малого підприємництва для оподаткування єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від іншої реалізації.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі отриманої на запит відповіді ДПА у Вінницькій області за № 21456/7/17-222 від 20.09.2010 року та копій первинних документів стосовно отримання СПД ОСОБА_4 коштів на закупівлю молока та отримання винагороди, ДПІ у м. Вінниці було зафіксовано факт отримання СПД ОСОБА_4 за друге півріччя 2009 року виручки в загальній сумі 538 010,68 грн. від ВАТ "Літинський молочний завод", що свідчить про заниження останнім обсягу виручки від реалізації товарів, робіт та послуг за друге півріччя 2009 року на суму 441 510,68 грн. з огляду на поданий позивачем звіт, де обсяг виручки становив 96 500 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у перевіряємий період, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, за договором доручення № 26 від 31.08.2009 р. та додаткової угоди до нього від 30.10.2009 р., укладених з ВАТ "Літинський молочний завод", здійснював діяльність по укладанню від імені та за рахунок Довірителя - ВАТ "Літинський молочний завод" договори на закупівлю молока від сільгоспопідприємств, фермерських господарств та населення, організовував збір молока і розрахунок за нього. Також умовами вказаного договору визначений обов"язок позивача забезпечувати передачу молока довірителю за винагороду, не набуваючи при цьому права власності на придбане молоко.
Тобто, відносини, що діяли між сторонами, не передбачали набуття права власності позивачем ні на кошти отримані від молокозаводу, ні на зібране ним молоко.
Положеннями ч. 5 ст.1 Указу Президента України, де визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Враховуючи, що названою нормою чітко вказано, що виручкою є не будь-які кошти, отримані позивачем, а лише ті кошти, які отримані ним від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), з огляду на досліджені матеріали адміністративної справи вбачається, що позивач в даному випадку отримував ці кошти не як виручку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а як кошти під звіт на виконання договору доручення.
До того ж, відповідно до умов договору доручення № 26 від 31.08.2009 р., ці кошти були предметом договорів купівлі-продажу молока, укладених між ВАТ "Літинський молочний завод" та здавачами молока, а позивач у даних правовідносинах не являвся стороною.
Також, судова колегія, звернувшись до поняття "дохід" в податковому законодавстві, не вбачає підстав вважати, що дані кошти є доходом позивача.
Так, згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Також із визначення оподатковуваного доходу, наведеного в ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", вбачається, що доходом (виручкою) є кошти від продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Положеннями ж п.п.9.12.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" закріплено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Крім того, п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що не включаються до об'єкту оподаткування сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього даного Закону, якою визначено, що під звіт можуть бути надані кошти для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, а об'єктом оподаткування можуть бути лише кошти у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
Враховуючи викладене, судова колегія, з огляду на аналіз вказаної сукупності даних норм чинного законодавства та наявних письмових доказів у справі, дійшла висновку, що кошти, надані позивачу ВАТ "Літинський молочний завод" під звіт для виконання договору доручення, не є його доходом чи виручкою, а відтак не підлягають оподаткуванню податком з доходу фізичних осіб.
Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0002891721/0 від 27.10.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15768 грн., колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності зазначеного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.
Так згідно з актом перевірки позивач в період за друге півріччя 2009 року отримав виручку в загальній сумі 538 010,68 грн. перевищивши встановлений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 обсяг виручки від реалізації товарів (500000 грн.), не перейшов на загальну систему оподаткування, що свідчить про заниження останнім обсягу виручки від реалізації товарів, робіт та послуг за друге півріччя 2009 року на суму 441 510,68 грн. та зумовило донарахування податку на додану вартість в сумі 10 512 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі отриманої на запит відповіді ДПА у Вінницькій області за № 21456/7/17-222 від 20.09.2010 року було зафіксовано факт отримання СПД ОСОБА_4 за друге півріччя 2009 року виручки в загальній сумі 538 010,68 грн. від ВАТ "Літинський молочний завод", що свідчить про заниження останнім обсягу виручки від реалізації товарів, робіт та послуг за друге півріччя 2009 року на суму 441 510,68 грн. з огляду на поданий позивачем звіт, де обсяг виручки становив 96 500 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_4 подав декларації про отримані доходи за перше півріччя 2010 року, згідно яких задекларований валовий дохід відсутній.
В силу статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Частина 3 статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 під "виручкою" розуміє суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Кошти, які надходили на рахунки позивача за реалізацію товару, здійснену на виконання договору доручення за дорученням довірителя, не є виручкою позивача у розумінні частини 3 статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98, оскільки в силу правової природи договору доручення (статті 1000, 1006, 1007 Цивільного кодексу України) такі кошти не є власністю повіреного, у в'язку з чим підлягають обов'язковій передачі довірителю, за дорученням і за рахунок якого повірений вчиняє певні правочини.
До виручки позивача (повіреного), яка, виходячи із змісту статті 3 цього Указу є об'єктом оподаткування, можуть бути віднесені лише суми, фактично отримані ним на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу послуг, тобто винагорода, яка сплачена позивачем за виконані послуги.
Пункт 1.4 статті1 Закону України "Про податок на додану вартість" дає визначення поставки товару - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від стадії її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, у яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на майно не пізніше дати останнього платежу. Даний пункт Закону передбачає, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ВАТ "Літинський молокозавод" не було укладено жодних договорів поставок.
В силу підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", не є об'єктом оподаткування операції в тому числі з залучення, розміщення та повернення коштів за договорами доручення.
Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (о об'єм), ціну поставки без врахування податку.
В даному випадку Позивач не міг надати такої податкової накладної навіть якщо був би зареєстрований як платник ПДВ, оскільки він не реалізовував молоко ВАТ "Літинський молочний завод".
Сукупність даних норм чинного законодавства, а також наявні письмові докази у справі, свідчать, що кошти, надані СПД ОСОБА_4 ВАТ "Літинський молокозавод" під звіт для виконання договору доручення, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено особливий порядок оподаткування операцій із закупівлі молока в населення. Згідно пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. З урахуванням Постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №805, від 02.04.2009 року №291, від 11.02.2010 року № 152, слідує, що 20% від загальної суми коштів, отриманих під звіт від переробного підприємства на закупку молока для виконання договору доручення, становила дотація сільськогосподарським товаровиробникам - здавачам молока.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позивач не перевищив встановленого Указом обсягу виручки від реалізації товарів, колегія суддів, вважає, що у позивача не виникло обов'язку з переходу на загальну систему оподаткування.
Як наслідок, нарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафної (фінансової) санкції на всю суму отриману позивачем, порушує вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в силу якого: сума податку на додану вартість не включається до об'єкту оподаткування.
За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002891721/0 від 27.10.2010 року є невірним, а вимоги відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню частково.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови та відшкодуванням судових витрат позивачу відповідно до ст.ст.94, 207 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.2010 р. у справі 2-а-4455/10/0270 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
2. Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Вінниці №0002881721/0 від 27.10.2010 р.;
- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Вінниці №0002891721/0 від 27.10.2010 р.;
- рішення Державної податкової інспекції м.Вінниці про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0002901721 від 27.10.2010 р.
- рішення Державної податкової інспекції м.Вінниці про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0002911721 від 27.10.2010 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 5,1 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14.02.11 .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Мельник-Томенко Ж.М.